Привіт-привіт! Нарешті я дісталася до участі хоч у якомусь челенджі)))

Вибір пав на чудову задумку Олесі Глазунової)))

А оскільки мені було ліньки перекопувати свої старі твори у пошуках красивих зізнань, то я вирішила схитрувати, і викинути вам величезний СПОЙЛЕР із  нової «Я не хочу боса!»

Тут Тимура вивертають навиворіт ;-)

— Та якось не люблю нав’язуватися, — він на мить розвів руками й знову сперся на свої лікті, схилившись вперед, як був.

— І коли ти нав’язувався? — скинула брову. — Спробував хоча б раз, для різноманіття.

Тимур якось загадково мугикнув, а потім уже широко усміхнувся:

— То чи можу я зараз спробувати та нав’язатися?

— Пізно, — вишкірилася у відповідь. І одразу ж пояснила: — Адже я вже першою нав’язалася тобі! Тільки так і не зрозуміла, чи був мені із того зиск.

— Сподіваюся, що був, — якось зовсім незрозуміло для мене відповів хлопець.

Звісно що мене не влаштовувала така відповідь!

— Сподіваєшся? — уточнила у нього. — А пояснити не хочеш?

— Якщо ти дійсно бажаєш мене попри все, то можемо спробувати й подивитися, що з того вийде, — просто, але від того не менш вагомо відповім мені хлопець.

Але я вже не мала впину:

— А ти мене бажаєш? Хоч трохи? І взагалі, спробувати — що?

— Ти таки хочеш вивернути мене навиворіт? — пирхнув Тимур.

— Ну свою ж душу я тобі вивернула! — і не подумала відступати.

— Добре, — він усміхнувся. — Ти мені сподобалася ще від нашої першої зустрічі… Хоча — стоп! Про це ж я тобі вже говорив! Отже, теж вивертав душу.

— Не надто багато! — знову вищирилася я.

— Он як? Ну добре! — Тимур усміхнувся. — Тоді як тобі таке? Коли я побачив тебе в офісі, був приголомшений. І чесно кажучи, на якусь мить подумав, що космос почув мої думки й послав-таки мені тебе. Бо я дуже часто згадував нашу зустріч і фантазував, як би могли скластися наші стосунки, якби ти все ж зважилася мене обрати… — він замріяно усміхнувся на цих словах.

Але, не встигла я хоч якось відреагувати, як він продовжив:

— І коли ти мені написала з походу, я, мов той песик, ледь не обпісявся від щастя!

Цікаво? А ще, певно, цікаво, до чого тут бос, бо головний герой у нас — простий айтівець)))

Якщо цікаво, то забігайте! І додавайте у бібліотеку, щоб не загубити))) Бо попереду ще багато неочікуваних сюжетних поворотів!

І кілька подаруночків на фентезі «Повір мені»:

kjiqIKEZ

7Q7LSGjP