Рене зробила ковток фруктового пуншу, намагаючись заспокоїти калатання серця. Їй було важко приховати хвилювання, адже вона досі відчувала на губах тепло Аланового поцілунку. Валері та Луїза стояли поруч, уважно стежачи за її реакцією.

— Ти точно в порядку? — тихо запитала Валері, підозріло примруживши очі.

— Так, просто... це було несподівано, — Рене зітхнула, поглядом шукаючи Асмін. Вона не сумнівалася, що ця історія матиме наслідки.

— Гадаю, Асмін уже точить на тебе кігті, — хмикнула Луїза, киваючи в бік темного куточка зали, де стояла їхня суперниця.

Асмін більше не приховувала свого роздратування. Вона стояла, стискаючи келих так, ніби могла розчавити його силою думки, а її погляд був холодним, мов крига. Її подруги щось їй говорили, але вона не слухала — вся її увага була прикута до Рене.

— Ой, здається, гроза наближається, — з удаваною безтурботністю сказала Валері, ховаючи посмішку.