Вітаю, любі!

Гарного, спокійного та вдалого початку тижня! 

Сьогодні діє знижка на книгу "Колекціонер". 

Колекціонуючи машини та дівчат головний герой і наміру не мав зупинятися на пошуку та поповненні своїх колекцій. Звісно до одного моменту, який змінив плани чоловіка, та не тільки плани головного горея...

Уривок.

— Ти б краще дівку собі в дружини знайшов, та привласнив її. Дене, схаменися — тобі тридцять чотири. Пора дітей заводити, а не дурнею страждати. — товариш зітхає, й відверто дивлячись на мене додає. — Кому ти все залишиш після себе. Тобі нащадок потрібен...

— Віку, припини! — Невдоволено гримаю я. — Ти вже як моя мама, бубниш, — фиркаю. — Добре, що тато підтримує мене...

— А, що Влас Федорович, може ще сказати?!! Чи ти думаєш, він онуків не хоче? — напружено цікавиться Віктор. Я підіймаю на нього очі, бо справді над цим не замислювався. А товариш тим часом продовжує різати правду. — Твій батько просто мовчить, бо знає, що сперечатися з тобою марно.

Я замислююся, — товариш має рацію.

Але де я знайду йому ту єдину? Де її шукати? Кругом одні пафосні кралі. То незалежні і самостійні, то прилипачки, які готові на все, заради легкої наживи.

— Ну гаразд, друже, не засмучуйся. Я вірю, що ти дуже скоро знайдеш, свою другу половинку, а тепер показуй, те корито, яке вже засіло у твоєму серці.

Я кліпаю, і тягнуся до телефона. Зайшовши в галерею, показую товаришу модель машини, яку зараз активно шукаю.

Віктор довго розглядає фото з ретро автомобілем. Збільшує його. Придивляється, а тоді відірвавши погляд від екрана телефона, досить серйозно дивиться на мене.

— Почекай, у Кароліни здається точно є схожа розвалюха. — з азартом кидає він. — Звичайно, якщо вона ще її не продала.

— Хто така Кароліна? — я десь чув це ім’я, але не можу пригадати хто ця дівчина.

— Моя племінниця, — зітхає Віктор, і віддає мені телефон. — Її дід по материній лінії, на п’ятнадцятиріччя, подарував малій раритетну машину... — товариш замовкає.

Я бачу як на його обличчі вирують емоції. Розумію, що Віктора щось турбує. Та поки не чіпаю його. За ледве пригадую дівчину підлітка з чорнявим волоссям, та всю у веснянках. Зводжу брови разом та кидаю.

— Але ж вона іще дитина...

Читати далі тут...

Приємного читання!