Ура! Книгу про море та Крим нарешті завершено!

Привіт усім, хто стежить за моїми творами, підписаний на мою сторінку або ж просто випадково натрапив на цей запис. Спішу поділитися новиною, що книгу "Привіт, море! Я повернулась" нарешті завершено! Це були доволі непрості півроку для мене. Напружений робочий графік залишав надто мало часу для творчості. Проте, я все ж щоразу намагалася виділити хоча би по годині на день для своєї історії. В цій книзі я постаралася скомбінувати свої спогади про Рибаче (селище, в якому мені пощастило побувати аж тричі!) із моїм власним баченням майбутнього, де немає більше повітряних тривог, вибухів, а є тільки єдина вільна та незалежна Україна. На прикладі Надії та Юрія я прагнула показати, що як би не било нас життя, все одно варто знаходити в собі сили, щоб піднятися та прямувати далі. І наскільки важлива в цей період підтримка наших близьких. 

Це не історія про курортний роман як здається спочатку. Це набагато глибше і в психологічному плані, і в духовному. То ж завжди важливо пам'ятати, що все насамперед залежить від нас самих, від нашої волі та від наших бажань. "Все, що тебе не вбиває, робить тебе сильнішим" - цей потужний вислів одного відомого українського музиканта варто кожному взяти собі за девіз. І не забувати, що разом із Богом ми зможемо все. Навіть вигнати з нашої землі всю ту нечисть, яка своїми гострими пазурями намагається розділити нашу країну. Вірте в себе! Вірте в Бога! Та продовжуйте вірити в ЗСУ! Добра вас усім та Слава Україні!

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
С Осте
18.03.2025, 22:12:50

поділіться майбутніми творчими планами, якщо маєте бажання

Марі Лі
19.03.2025, 06:55:18

С Осте, Поки що важко сказати щось конкретне. Задум є, можливостей для його реалізації немає. Але я не втрачаю надії)

Інші блоги
Важкі розділи [futureproof]
Вітаю, друзі! У цей болісний для багатьох з нас день і настрій, на жаль, відповідний. Я хочу подякувати кожному і кожній, хто зараз бореться за мир у нашій країні і кладе всі свої сили, аби вигнати з нашої землі ту гнилу потороч.
Чотири роки...
Першу річницю повномасштабки я зустрів ще цивільним. Третя - рік тому - згубилась у круговерті переїздів між позиціями та місцями дислокації. Зате я дуже добре пам'ятаю другу. Лютий 2024 року. Штурми Іванівського. Спочатку
А час летить..
Сьогодні багато хто пише про повномасштабну війну. Я - не виняток. Її перший день був страшним дежавю. Але, зізнаюся, це був і день, коли в мені оселилася надія: що застійне болото нарешті сколихнеться, що мій дім, який
Наші 200 сердець: про творчість, вдячність та незл
Привіт, мої любі читачі та колеги-автори! Сьогодні я гортаю сторінки свого блогу з особливим відчуттям у серці. Нас уже 200! Ця цифра для мене — не просто статистика на екрані. Це двісті людей, які вирішили пройти цей творчий
**здець
Кожного дня, кожної ночі, Вже який рік підряд. А кінця цьому не видно, Ніби нас кинули, І свої, і чужі. Чотири роки. Це якась жопа, якщо чесно
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше