В "Мистецтві любові" Еріха Фромма є цікава теза про те, що більшість людей не вміють кохати. Вірю в те, що цьому дійсно варто вчитися.

Для когось це може прозвучати безглуздо, але я спробую пояснити свою думку.

Люди часто думають, що "кохати" означає закривати потреби одне одного. Щось типу "ти мені, а я тобі". Це просто логічні ринкові відносини, аж ніяк не про щирі почуття.

Чому?

Тому що людина, яка кохає щиро, не чекає у відповідь виконання конкретних запитів. Вона кохає, бо не може інакше, бо її переповнюють теплі емоції від близькості та спілкування з коханим. Сам факт існування партнера робить щасливим чи щасливою.

Дуже легко кохати, коли все класно, немає ніяких проблем і можна разом скакати по райдузі на єдинорозі, але зі "своєю" людиною можна розділити не лише радощі, а й неприємні моменти.

Тут не може бути страху, що ти навантажуєш партнера своїми проблемами, чи нав'язуєшся, чи створюєш неприємності і різко стаєш зайвим, непотрібним, небажаним.

Якщо разом, то разом.

Хіба може бути інакше зі щирим коханням?

Опівночі розберемося з тим, на що заради коханого здатна Ірма https://booknet.ua/book/kohannya-nedostatno-b431412

Обіймаю, ваша Лоре Лея