Привіт, хочу нагадати всім, хто мене відстежує, що безплатну книгу "Клуб убивць" я видалю одразу по завершенню, тобто в понеділок. Тож якщо ви планували почитати книгу або читаєте її, дочитайте до понеділка. Там залишилось дві глави і епілог. Я викладу сьогодні одну главу, завтра ще одну разом з епілогом(тобто, дві за раз). Неділю залишу вам на дочитування, а в понеділок видалю книгу. 

Я планую дати її в видавництва і сподіваюсь на успіх, бо це найцікавіше, що я писав. Шкода, що мої читачі на букнеті не зацінили =) Ну, але я розумів, що так може бути через те, що там майже немає любовних інтриг =) Але я пишаюсь цією книгою, зараз дам тут уривок вам:
 

— Не рипайся, Ніку, ти на мушці мого снайпера, — вона насуплюється. — Через металодетектор ти пройшов, ми спеціально встановили його в двері. Значить, слово стримав і зброї при тобі немає. 

 — А він не стримав, — кажу я. — Обіцяв, що буде сам…

— Ти думаєш, це він тобі написав? — вона раптом починає сміятись. — Ні, Ніку. Я забрала його телефон. Довелось. 

 — Ти його вбила? — погані передчуття охоплюють мене. — А тепер збираєшся покінчити і зі мною?

— Я кохаю його, авжеж, я його не вбила, — Анна-Марія зітхає. — Але довелося приспати. Він би не дав мені нічого зробити тобі. Я навіть трохи ревную…

 — Ти думаєш, якщо ти мене вб’єш, він тобі пробачить?

— Він сам винен… Все пішло не за планом. Коли я все зрозуміла… Ти навіть не уявляєш, як я переживала, — вона торкається долонею свого живота. — У нас буде дитина. Я тільки дізналась. Я просила його поїхати… Але він такий впертий. А ти занадто багато знаєш. 

— Я пообіцяв йому, що не буду його переслідувати, — я дивлюсь їй в очі. — Їдьте вдвох. Але не вбивай мене. У моєї дівчини теж буде дитина, думаю, ти не хотіла б, щоб вона росла без батька…

 — Мою сестру згвалтували і вбили. В тому "султанському" будинку два роки тому, — раптом зізнається Анна-Марія. — Такі покидьки, як "Султан" не мають права жити. Я думала, коли вбʼю султана, зможу жити спокійно… Я теж пропонувала Адміну втекти. Але він не втік. Через тебе не втік. А може, через те, що він потрібний цій країні, не знаю…

 — Він все одно рано чи пізно попадеться. — кажу я. — Навіть якщо я закрию очі на його справи або якщо ти мене вб’єш…

— Якщо я вбʼю тебе зараз, то все буде добре, більше ніхто не зможе його дістати, — каже вона і піднімає вгору руку.

Основну інтригу тут навіть не показую, але мої читачі в курсі, що там.... 

ПРОЧИТАТИ "КЛУБ УБИВЦЬ" БЕЗПЛАТНО МОЖНА ДО НЕДІЛІ

Хотів ще розказати про новинку

Але лінь.

Тому дам вам уривок. Це буде найчуттєвіша і в той самий час найнепередбачуваніша моя книга. 
 

 — Так, думаю, це не буде проблемою… Але чоловік не помітить ту прослушку? Якщо помітить, то що йому говорити?

— Я навчу вас, куди і як її поставити. Вона буде схожа на просту булавку, точніше, це і буде булавка, але з вбудованим мікрофоном. Не думаю, що він щось запідозрить. 

Я встав зі свого місця і пересів на диванчик біля неї, потягнувся кінчиками пальців до її сукні:

— Дозволите? 

Тільки зараз помітив, що Власта була доволі витончена. Певно, навіть красива, як на свій вік. Декольте точно привертало увагу. Так, краще не дивитись так відверто… 

 — Що саме дозволю? — вона здивовано поглянула на мене,  але не відсторонилась. 

— Показати вам, — я дістав з кишені булавку, просту, без жучків. Не знав, що вона так швидко на все клюне, тепер треба буде дістати правильні жучки, ну, я знав, де їх замовити, тож це була не проблема. 

Потягнувся кінчиками пальців до вирізу. Трохи завернув тканину, ще більше оголивши ключицю. Її шкіра була мʼяка і шовковиста на дотик, зовсім не така, як я собі уявляв. Це дивне відкриття відволікло мене від усього. В ній нічого особливого, що я витворяю? 

ЧИТАЙ КНИГУ "ПЕРЕСЛІДУВАЧ" ТУТ

ДОДАВАЙТЕ КНИГУ "ПЕРЕСЛІДУВАЧ" ДО БІБЛІОТЕКИ ТУТ

ЧИТАЙ КНИГУ "ПЕРЕСЛІДУВАЧ" ТУТ

ДОДАВАЙТЕ КНИГУ "ПЕРЕСЛІДУВАЧ" ДО БІБЛІОТЕКИ ТУТ