Челендж #освідчення героїв ❤️

Привітики!

Оскільки серія "Пори року" насамперед любовне фентезі, тому ну ніяк мені не пройти повз челенджу від Олесі Глазунової, де потрібно розповісти про освідчення героїв (не обов'язково головних).

Розпочну я з на перший погляд легкого оповідання "Пори року. Апельсинчик та його сонце". Головні персонажі ще зовсім юні, їм всього лиш 6 рочків. Але чи вік — завада чистим почуттям?

Зізнання в любові відбулося на терасі, коли Майк та Діана зустрічали світанок.

Вони дивилися одне одному у вічі, обіймаючись під пледом. Цей спогад однозначно стане найкращим у Майковому житті.

— Апельсинчик…

— М-м-м?

— Я люблю тебе…

В голові Майка враз щось зірвалося, а серце солодко стислося. Він першим хотів зізнатися в почуттях, але натомість його сонце його випередило.

Майк не хотів порушувати традиції та Закони свого світу, але якщо і порушувати — то тільки заради свого сонця.

Піддавшись почуттям, Майк обійняв Діану міцно-міцно й прошепотів над вушком:

— Я теж тебе, сонце, люблю.

Хто ж знав, що на них чекає 10-літня розлука, яка змінить їх назавжди...

"Пори року. Зникнення Зими" — історія насамперед про зближення двох персонажів, Майка та Діани. Але окрім них, звісно ж, є й інші. Наприклад, Макс та Мей — головні шипери книги. Однак, на жаль, є речі, які не дозволяють їм зізнатися в почуттях, на кшталт соціальної прірви. Сподіватимемося, друга книга все ж завершиться для них хепі-ендом.

— І тобі доброго ранку, бро, — глузливо вигнув брови Макс та відсунув стілець для Мей, чиї вуста розплилася в щасливій посмішці:

— Дякую. Ти справжній джентльмен.

— Для такої красивої дівчини хоч зірку з неба дістану, — підморгнув їй Макс, спостерігаючи, як та заливається яскравим рум’янцем.

— Ой, ляпнеш таке, — грайливо захихотіла Мей, сідаючи. По всьому було видно, що їй вельми приємна увага друга.

(Розділ 18. Бурхливий ранок)

Денис. Цей хлопець не вважає, що в 16 можна віднайти те саме справжнє кохання. Його кредо: брати від життя все. Серйозних стосунків майже ніколи й не мав. І нікого, власне, й не запевняв у почуттях "раз і назавжди". А те, що в нього з Даф, нічим як вільними стосунками й не назвеш. Тому тут освідченням і не пахне.

— Мені ж цікаво… — всміхнувся Денис, підступаючи ближче, а відтак поклав руки на поручні, наобіруч від Дафні, не залишаючи жодного шансу на відступ. Тоді ж шепнув на вухо, мимохіть насолоджуючись її солодко-квітковими парфумами: — Згорю ж від цікавості, крихітко. Що там за щирий інтерес, м-м-м? — злегка потягнув він за оксамитову мочку зубами.

Дафні не залишилася осторонь та підтримала гру: обхватила його шию руками, а втім, станом відхилилася назад, аби відпарирувати, впившись у вічі:

— Згорай, а я насолоджуватимусь видовищем.

(Розділ 21. Вибір)

А Майкові та Діані довелося подолати стіни, перш ніж освідчитися. Як це відбувалося, говорити не буду, щоб не проспойлерити. Хіба що ілюстраціями.)

Будемо створювати й далі казку в реальному світі

✨✨✨