Третя глава книги "Під іншим небом" вже на сайті

Привіт всім. Сьогодні у книзі "Під іншим небом" з'явилась нова глава. 

Анотація:

Звичайна дівчина з Японії захоплюється різними культурами та найбільше її приваблює та цікавить Україна. Її мрія побувати хоча б раз у цій країні. В один прекрасний день їй приходить лист про зарахування до Київського університету. І ось вона вже за крок до своєї мрії. Але, що станеться з нею у самому Києві вона й уявити не може.

Оновлення через день.

Фрагмент:

Я зайшла в кімнату та побачила в ній якусь дівчину білявку. Вона в цей час розкладала якісь речі. Та після коли почула, що двері зачинились, подивилась на мене.

— О, привіт — вона усміхнулась — мене Настею звати. А тебе?

— Хіна — тихо сказала я та сіла на ліжко.

— Звідки ти до нас приїхала?

— З Японії.

— Вау... Ти ж на першому курсі вчишся?

— Так. На факультеті рінґуїстікі.

— Лінгвістики? — перепитала дівчина, а я кивнула головою, що так. А після отримала від неї усмішку на всі тридцять два — і я теж. Я так розумію, що напрямок японська. А я вчу англійську.

Дівчина ще багато розповіла про себе. Я декілька разів назвала її на ім’я. І вона сказала, що я не зовсім правильно його вимовляю, бо називаю її Насутя. Але це нічого страшного, вона сказала, щоб я її називала так, як мені буде комфортно, тож буду її називати саме так. Мені щось здається, що з кожним днем у мене буде з’являтись тут багато знайомих. Думаю, без цього ніяк не обійтись, бо ж вчусь з ними. Настя розклала свої речі, застрибнула на ліжко та подивилась на мене.

— До речі, ти з кимось вже знайома окрім мене?

— Так. З одним одногрупником. Ми з ним два дні тому випадково познайомились. Я заблукала коли шукала гуртожиток, а він мені допоміг знайти дорогу.

— Цікаво, то виходить у тебе зі знайомих тут лише я та той хлопець?

— Так.

— А як його звати?

— Ден. Повне його ім’я мені важко вимовити. Я і так зараз важкувато все кажу...

— То як його звати?

— Даніро — сказала я зніяковіло.

— Данило? Цікава у тебе вимова... Почекай, а це не той хлопець з яким ти підійшла до дверей гуртожитку?

— Це був він. Ми з ним гуляли містом.

— Ось тільки познайомились та й пішли гуляти? Ого, то можливо ти йому подобаєшся — сказала сусідка по кімнаті, а мені стало ніяково, бо ми про таке не розмовляємо з малознайомими людьми. На її фразу я ніяк не відреагувала, тому Настя перевела тему на іншу, а саме про навчання, що більш цікавіше, ніж все інше.

— А ти до того як сюди приїхати де вчилась?

— В Токійському університеті. Конкуренція була дуже велика, але я вступила туди без проблем — моя українська як я вже згадувала зовсім не ідеальна, тому слова мені правильно вимовляти було важко та я намагалась їх казати якомога правильно та сподіваюсь, що Настя мене розуміє.

Приєднуйтесь до читання цієї книги. Всім гарного та мирного дня!