БОНУС ДО РІЗДВА - Уже бачили оновлення? А воно є, і дуже важливе https://booknet.ua/reader/bonus-do-rzdva-b432304?c=4690622

–  Що ви, яке там колись. Це все тільки що було. Мало того, що це через того типа в мене оце з ногою. Так ще й коли хотіла забрати трохи одягу з квартири, бо поки ж  я вже тут… Як бачу, ви тільки уявіть – двоє дядьків копирсаються біля замка. Один майстер по замках, а другий – отой злісний хуліган. А потім Денис бере і стукає майстра головою об одвірок, коли двері відчинилися, а потім поліція…

Розказувала вона емоційно, образно, причому примудрялися це робити й одночасно прикінчувати бабусині фірмові страви. Серед яких до речі не було ні олів’є, ні оселедця під шубою. 

А Надійка примудрилася не спитати, де вони, що незмінно робили всі наші гості. 

Бабуся то посміхалася на її апетит, то жахалася розповіді.

А Костик аж заслухався, ввічливо подаючи репліки й навіть перепитуючи. 

А я дивився на них трьох –  уважного Костика, що блищав темними очима і кивав на кожне слово Надії, бабусю, яка примудрялася вставляти репліки про кожну страву між фразами моєї асистентки, як майстер впав, весь в крові, і як поліція сказала, що Денис схожий на якогось злочинця. Але мій погляд незмінно повертався до Надійки, чиє лице наче зібрало на себе світло каміна і сяяло в напівтемряві. 

Такого чудового вечора у мене давно не було. Все ж сім’я – це щось справді необхідне. І молода дівчина в сім’ї потрібна теж.

Мої думки тонули в сиропі й затишку. Аж раптом Надійка злякано скрикнула і відсахнулася.

Від чого або від кого?

Не від піци ж! Щось привиділося?

Вгадали. Тільки не щось, а хтось. І чи просто привидівся, поки що невідомо.

Одне радує - Олег поруч. 

Завтра побачимося. Дякую всім, хто додав книгу до бібліотеки і переживає за героїв. Це неймовірно приємне відчуття - кожного дня бачити нові сердечка і бібліотеки❤️❤️❤️