Ну що ж...Хамелеон: останній колір вже другий день тримається в гарячих новинках Букнету! Щоразу щиро радію таким моментам. Це означає, що історію читають, обговорюють, чекають на продовження. І все це — завдяки

що один-в-один підходить до опису уривку: Дорогою додому звернув у ліс. Віддавна не був тут, боявся за сестру… та дарма. Мене тягнуло сюди, як в дім. Ніколи не міг я заблукати серед кремезних дерев, проваль, пронизаних

Якби я виїжджала з якоюсь жінкою, то ми б із нею могли бодай обговорити вбрання дам, які нам зустрічаються! Але дядько Еліот економить на компаньйонці. А з ним мені розмовляти нема про що. Хіба що про те, що моє захоплення читанням

Сьогодні без гумору. Четвертий розділ «Суспільної думки» вийшов доволі похмурим, але тому не менш важливим. Вже о 00:00 з’явиться на сайті. Посміхаєшся – фліртуєш. Не посміхаєшся – груба. Плачеш – істеричка.

Місто залишилося позаду занадто легко. Пірати уникали широких вулиць, не запалювали зайвих ліхтарів і вели полонених туди, де людські голоси поступово змінювалися сухим шелестом бамбука. Попереду не було ані торгового