"Скло, скло і знову скло"

Ніколи не могла б уявити, що так сильно любитиму писати про "скло". Кожного разу, коли здається, що книга буде світлою і ніжною, цей темний відтінок знову проявляється на сторінках. Смерть головного героя, насильство, вбивства, психологічні травми, втрати близьких... Цей довгий список болючих сценкраїть серце моїм друзям.

Здається, якби я взялася за створення доброї, теплої казки, у неї обов’язково з’явилася б друга частина — прихована від дітей, темна) 

Я ніби сама стаю цими персонажами, ніби моє "я" переміщується в їхні тіла, і всі їхні переживання, біль, радість і страхи проходять крізь мене. Можливо, саме тому мені здається, що я не просто описую їхні емоції, а розповідаю власну історію. Їхній біль — це мій біль, їхній страх — мій страх, і так кожне слово стає частиною мене.

Серед усіх моїх завершених книг найбільше "скла" в "Повернутися на Землю". Ми пропустимо те, що  завершена книга лише одна) Та й я її приховала, поки. -_-