А більше нічого й не треба...

Віє взаємозалежністю однозначно, та правда в тому, що більшість сучасних людей вміє будувати лише такі стосунки. Це не погано, і не добре. Просто так, як є.

Суть полягає в іншому.

Жінки живуть в світі емоцій. Ми вибухаємо ними, зачаровуємось і розчаровуємось, накручуємо себе до чортиків, шукаємо нескінченні проблеми, пояснення, шляхи покращення себе, стосунків тощо.

Чоловіки ж живуть у світі амбіцій. Вони прагнуть успіху та самоствердження, тому що потрібно не лише змагатися за жіночу увагу, а ще й бути своїм серед інших чоловіків. Мати повагу колег, друзів, виправдовувати очікування батьків, менторів, директора тощо.

І це не значить, що хлопці менш емоційні, зовсім ні. Певною мірою вони навіть більше драматичні, ніж дівчата. Закохані чоловіки здатні на справжні подвиги чи дурниці)

Просто "кинути весь світ до твоїх ніг" може не кожен і не мусить, власне)

І жінкам і чоловікам потрібна самореалізація. Тоді жінка не страждатиме від браку уваги, поки її коханий без кінця працюватиме. А чоловікові не треба буде самостверджуватись коханками, спорткарами, залежностями і чимось іншим, якщо він робитиме те, що любить.

Але і стосунки двох - це робота. Потужна, взаємна, іноді складна, іноді така солодка, що серце розривається. Проте тільки так народжується справжня близькість, щире кохання і той самий неймовірний зв'язок, що оспіваний митцями різних епох.

Якщо людина не готова до викликів у стосунках, не треба й починати) Але я вірю, що врятувати все можна в будь-якій ситуації, коли це потрібно обом. І успіх не гарантовано, але маленький шанс на нього все ж існує.

Опівночі з Максом тут https://booknet.ua/book/kohannya-nedostatno-b431412