Вітаю!

Мої любі, хочу вас запросити до нового розділу книги, "Бранка по неволі". Це друга книга циклу — "Полон не вирок". 

Перша книга цього циклу, —  "Моя у подарунок".

Перша історія циклу

Хто полюбляє книги з перчинною, буду рада вітати Вас на сторінках цих історій.

Уривок.

У спальню виходжу, коли мелодія телефона стихає.

Зробивши кілька кроків завмираю, адже у моєму вікні, до мене спиною стоїть Бурий. Одягнений у чорні спортивні штани та таку ж футболку.

Ну навіщо він прийшов? Тільки його до повного щастя не вистачало...

Сьогодні мені реально страшно. Здригаюся, коли знову дзвонить телефон. Видихнувши іду до тумби. Телефонує Павло. Неохоче знімаю слухавку, і чую у ній, не впевнений голос чоловіка.

— Ліко, не ображайся на маму. Вона просто дуже злякалася...

— Все нормально! — холодно видавлюю.

— Анжеліко, ти приїжджай частіше. Не потрібно було так швидко йти. Не тримай на маму зла...

— Дядь Паша, все добре! — без емоцій запевняю, й так само додаю. — Вибачте, я зараз не можу розмовляти. — кладу слухавку.

Емоції зашкалюють, а тіло охоплює тремор. Присутність Бурого у моїй спальні, мене неабияк бентежить та й вибачення Павла збили з пантелику. Дивує, що цього не зробила мама.

— Навіщо ти обманула Павла? — чую позаду суворий голос Бурого.

Я нервово ковтаю і повільно оглядаюся. Чоловік продовжує стояти обличчям до вікна. Я ж нервуючи відмахуюся.

— Це брехня заради блага.

Втомлено присідаю на ліжко.

— Заради якого блага? — раптом різко обертається до мене Бурий

Я знову нервово ковтаю, й опускаю очі.

— Аби не образити...

Продовження тут...

Приємного читання!