Тотальний контроль у стосунках - це не турбота.

Маніпулятивні рішення, щоб партнер завжди робив, як хочеш ти - це не любов.

Награні сльози та відчайдушні намагання змусити когось тебе покохати - це найганебніша річ.

Але більшість з нас досі продовжує романтизувати стосунки, в яких чоловік і жінка тримають одне одного на короткому ланцюжку.

Для мене це не про вірність і відданість.

Коли людина обирає бути з тобою, бо "кому ти ще крім мене потрібна чи потрібен", це люта діч, пробачте))) Суцільне знецінення і применшення одне одного. "Радій, що я тебе таку/такого нікчемного люблю!"

Нехай краще партнер росте, розвивається, досягає успіху і живе це життя з насолодою, даючи і тобі можливість робити те саме. Надихати і підтримувати одне одного, бути разом в усьому, та навіть проти всіх за потреби!

Маючи безліч варіантів обирати тебе, от тоді можна говорити про щире кохання, підтримку та дійсно круті стосунки.

Люди не перевалочні пункти і не одноразові серветки.

Живі зранені серця, що прагнуть любові і справжності, на яку заслуговує кожен, без винятку.

Любов має тебе надихати, а не бути жертовною.

Схоже на те, що Ірма нарешті засвоїла урок. А що ж Максим?

Дізнаємось опівночі тут https://booknet.ua/book/kohannya-nedostatno-b431412