— Рене Лайтвуд та Асмін Найєм викликаються до кабінету директора. Повторюю, Рене Лайтвуд та Асмін Найєм, будь ласка, з’явіться до кабінету директора.

Рене зупинилася, її серце стислося від тривоги. Луїза та Дрейк теж мовчки перезирнулися.

— Ну ось і це, — тихо сказала Рене, відчуваючи, як напруження наростає.

— Думаєш, це через той інцидент у коридорі? — запитала Луїза, дивлячись на Рене.

— А через що ще? — відповів Дрейк, зітхнувши. — Директор явно не любить, коли хтось порушує правила.

— Ну що ж, мабуть, час дізнатися, чого він хоче. — додала Рене, намагаючись приховати тривогу у голосі.

— Сподіваюся, це не затягнеться, — додав Дрейк. — Але якщо що, тримайся.

Рене кивнула, і, зібравшись із духом, повернула у бік кабінету директора. Вона йшла до  директора, намагаючись зберігати спокій. У голові зринали різні можливості: чи це просто формальність через інцидент, чи щось серйозніше? 

Біля дверей вже стояла Асмін. Вона виглядала, як завжди, зухвалою, злегка схрестивши руки на грудях і скрививши усмішку.

— Ну ось,   ти тут теж, — промовила вона, помітивши Рене. — Думаєш, він буде довго нас повчати?

Рене зупинилася перед дверима, не відповівши одразу. Її обурення через Асмін ще не згасло, але вона вирішила не влаштовувати сцену.

— Думаю, ми зараз дізнаємося, — коротко відповіла вона, зберігаючи нейтральний тон.