Про тиху мрію

Вітаю любі читачі і читачки!

На днях в одній із соцмереж отримала неочікуваний і приємний відгук від читачки на роман “Його тиха мрія”. Читачка Христина написала, що це перша книга, над якою вона стільки плакала і так само раділа. А потім додала: “Це та книга, яку потрібно прожити”.

Мене дуже приємно здивувала така похвала, бо чути, що твоя книга подарувала сильні емоції, — неоціненно! Тож запрошую і вас прочитати цю історію, якщо ще не зробили цього — вона подарує вам миті суму і миті усмішки!

Анотація:

Він поїхав лікувати двічі розбите серце в край гір і виноробства, де отримав спадок. Менш за все сподівався, що одружиться тут з дівчиною, яка незлюбила його з першого погляду.

Як найстарша дочка в сім'ї божевільного фанатика, вона звикла мріяти тихо, поводитись тихо, ховаючи свій запальний характер. Але чи зможе так само тихо знести те, що її видають за незнайомця?

Уривок з книги: 

— І що далі? — пробурмотіла, коли екран став синім, а за мить почорнів.

Думки займало зовсім не телебачення. Стояла і прислухалася, чи не чути кроків сходами, чи не йде по її душу новоспечений чоловік. Навмання натискала якісь кнопки на обох пультах. Підстрибнула на місці, коли екран раптом засвітився і з телевізора пролунало гучне:

— А-а-а… А!

Один пульт випав з руки і брязнув об підлогу. Марійка великими очима витріщилась на екран, де розгорталася сцена з рейтингом “вісімнадцять плюс” — дівчина з копицею рудого, аж червоного волосся на голові лежала животом на масажному столі, а позаду неї прилаштувався голісінький чоловік.

— Як це перемкнути?! — в паніці відвела очі і почала натискати кнопки вліво і вправо на тому пульті, що залишився в руках. Щоки запалали вогнем, стали того самого кольору, що й волосся порнозірки.

— Зламаєш.

Богданова рука вигулькнула з-за Марійчиної спини і вихопила пульт.

— Не знав, що в пакеті є фільми для дорослих. Любиш?

Марійка крутнулася до нього лицем і побачила смішинки в його сірих очах. До охання позаду додалися звуки непристойного хлюпання.

— Можемо якось подивитись разом, — додав Богдан.

Він тицьнув їй у руки чашку чаю, яку досі тримав, а тоді підняв з підлоги другий пульт. Ним і вимкнув телевізор.

— Я випадково.

Марійка дивилася на чай і глибоко дихала. Від сорому хотілося провалитися крізь землю.

— Вірю. Дівчина, в якої було вже семеро хлопців, там навряд чи побачить щось нове.

Богдан говорив так серйозно, що не розуміла, скільки в його словах іронії. З викликом підняла на нього очі, хотіла щось відповісти, та він змінив тему:

— Пий чай. Перед сном корисно.

Чашка парувала ароматною м'ятою. Марійка знала, що після кількох ковтків розслабиться, нервозність відступить. Але з вредності бовкнула:

— А ти не вирішив мене чимось обпоїти і зґвалтувати?

— Гадаєш, у цьому є сенс? Якби… — він примружився. Звернув увагу, як войовничо дивилася і не втримався від дурного бажання упокорити її норов. — Ні, якщо я вирішу тебе зґвалтувати, пійло не знадобиться. Ми тут самі, до сусідів далеко, я набагато сильніший…

— Тільки спробуй! — вигукнула вона, відступила на крок, очі заблищали чи то гнівом, чи то сльозинками.

О Господи. Невже справді аж так злякалась?

— Заспокойся, — Богдан спіймав її за зап'ястя, трішки потягнув на себе. — Я пожартував. Нічого тобі не зроблю. Ти в безпеці поруч зі мною. Чуєш?

Вона набурмосилась, глипнула спідлоба і не відповіла. Піднесла чашку до рота, швидкими ковтками випила майже всю.

— Розумниця.

Читайте роман “Його тиха мрія” тут!

А також запрошую до роману в процесі “Сорок тижнів з колишнім”!

***

Більше новин від мене, спілкування і подарунків у моєму телеграм-каналі.

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.