Вітаю!

Запрошую до нового розділу роману, "Мажорка із села". Сьогодні розділ від Ілони. Жахливі спогади дівчини, викликані підслуханою розмовою зависних тітоньок з магазину.

Уривок.

Одягнувшись, я подалася на галявину, за запрошенням Марка. Дорогою набирала юнака телефоном, але він не брав слухавку. Тому я прогулюючись дійшла до галявини. Тут ледь жевріло вогнище. А на старій вербі, у темряві, сиділа компанія. Я чула голоси друзів. Почувши з поміж усіх голосів, голос Марка, відчула, як моє серце заколотилося в шаленому ритмі. І не роздумуючи рушила до компанії.

— Ой та перестань. Ілона! Ілона! — В цьому зухвалому голосі впізнаю свого Марка. А він тим часом продовжує. — Максиме, ти так розповідаєш, якби я женитися мав на Ілоні. Та вона мені даром не потрібна. У нас он з Іркою мутки. Мені, ця пихата мажорка нафіг не треба. Хіба так, аби порозважатися.

— Ну ти й мудак, Марку! — чую невдоволений голос Максима. — За, що ти так з Ілонкою? Вона ж не винна, що ти народився, не в заможній родині. І взагалі, вона не заслуговує на таке ставлення до себе...

— Максе, припини! Чи може ти з поліції моралі? Хтось має обламати цю мажорку, а, то бісить всіх, своєю присутністю. — розлючено заявляє Марк.

Я яка заховалася за товстим стовбуром старої липи, вся тремчу. Сльози самі котяться з очей. Такої підлості, від свого хлопця я не чекала. Він справді покидьок.

Мені просто хочеться піти, але відчуваю, що сказано ще далеко не все.

— Ви нелюди! — фиркає Макс. — Ілонка на відміну від вас, хороша, щира та людяна. — обурюється Максим. — Марку, я від тебе такого не чекав... Рік зустрічатися, для того, аби просто розважитися. Хто ти після цього? — юнак витримує паузу, а тоді звертається до моєї подруги. — А ти, Ірино? Як почуваєшся? Невже отримуєш задоволення від того, що спілкуєшся з Ілонкою, і спиш з її хлопцем? Совість не мучить? Ні?!! — в голосі хлопця чую осуд.

— Максе, якого хріна, ти чіпляєшся до всіх. — вступається за Ірину, Олена. — Ілона заслуговує саме такого ставлення.

— За, що? — ошелешено перепитує Макс.

Я нервово ковтаю, й омиваючись сльозами хочу почути, — за що?

Історія тут...

Приємних емоцій від читання!!!