Уривок з новинки

Спускаюсь у вітальню і Олександр відразу підносить на мене погляд. Він відкидає газету у бік і підводиться з дивану. Помічаю, як в його очах щось палає, щось гаряче, що змушує мене зніяковіти.

- Маєш вигляд, наче зібралась на побачення, - коментує і я лякаюсь, що він може здогадатись.

Невже перестаралась? Чи може я сама себе видаю?

З кабінету виходить тато, я й не знала, що він вже вдома.

- Лялю, куди це ти зібралась на вечір? - хмуриться.

- Я до подруги, ми з нею домовились зустрітись.

- Вам ще мало зустрічей в університеті? - підходить ближче і торкається мого плеча. - Ти ж знаєш, що за тобою полює якась хвора людина. Краще тобі вдома сидіти в таку пору.

- Але в неї є охоронець, тому тобі хвилюватись немає чого, - спокійно каже Олександр і подає мені руку. - Я попіклуюсь про її безпеку.

- Добре, - тато відходить. - Бережи її. А я зараз їду у справах, повернусь аж в понеділок. Тому, Лялю, не затримуйся довго у подруги. Щоб я не хвилювався.

Як добре, що Олександр на моєму боці, інакше все б зірвалось. І тата не буде цілі вихідні, матиму трохи волі.

Катя зустрічає нас при повному параді. Вона одягла червону сукню з глибоким вирізом декольте, нафарбувалась і красиво вклала волосся. На мить я навіть відчула себе поруч з нею сірою мишкою. А те, як глянув на неї Олександр, мені зовсім не сподобалось. Він оцінюючи ковзнув по її тілу поглядом і криво усміхнувся.

Катя накрила невеличкий столик з фруктами і закусками, і звичайно, відкрита пляшка вина вже на нас чекає.

- Вип'ємо? - грайливо підносить брови подруга, не відриваючи очей від мого охоронця. - Для вас я можу знайти щось міцніше.

- Я не п'ю на роботі, - холодний голос Олександра мене трохи втішає, не хочу, щоб він відразу піддався її чарам.

- Тоді наллєте нам з Лялею, - млосно усміхається Катя. - Ми з нею не на роботі. Треба ж нам трішки відпочити після важкого навчального тижня.

- Я можу зачекати в іншій кімнаті, щоб не заважати дівочим теревеням, - все ж таки він бере пляшку і розливає нам вина.

Я відразу хапаюсь за келих і роблю декілька великих ковтків. Думка, що нагорі мене чекає Олег змушує сильно хвилюватись. Сподіваюсь, алкоголь мене трішки заспокоїть.

- О, ні, залиштесь, нам не завадить чоловіча компанія.

Олександр залишається, але постійно мовчить, коли ми з Катею ведемо легку бесіду ні про що. Він сидить осторонь на стільці, коли ми зручно вмостились на дивані. Я допиваю вже другий келих, коли подруга вирішує приділити увагу охоронцю. Вона пропонує перейти на ти і вгощає його фруктами. Олександр поводиться стримано, але не відмовляється від фруктів.

Катя бачить, що він йде на контакт і присідає на підлокітник крісла, в якому сидить чоловік. Оглядається до мене і підморгує. Натякає, що мені час йти.

Я різко встаю.

- Ох, щось мені погано від цього вина. Піду в туалет, - коментую і швидко направляюсь до сходів.

- Я тебе проведу, - підскакує Олександр, ледь не кинувши мою подругу, яка майже вже сіла йому на коліна.

- Ні, не треба, це на довго, - червонію.

Поспішаю сходами нагору, чую позаду, як Катя грайливо запитує чоловіка, скільки йому років. Я й сама не знаю, не цікавилась. Для мене це неважливо.

Кімната Каті перша по коридору. Швидко туди заходжу, оглянувшись, чи ніхто за мною не йде. Олександра нема, Катя забрала всю його увагу, і коли я думаю, що зараз вона клеїться до нього, чомусь з'являється неприємне відчуття.

- Ну нарешті, чому так довго? - кидається на мене з поцілунками Олег.

https://booknet.ua/reader/bazhana-lyalya-b431819?c=4677600&p=1