Знижка 24% на книгу 24-го року

Вітаю, любі читачі і читачки!

Сьогодні діє знижка на роман “Шлюб на трьох”! Запрошую скористатись!

Анотація:

Попросити друга замість тебе одружитися з твоєю дівчиною?

Закохатися в дівчину друга, яка фактично твоя дружина?

Заплутатися в почуттях до двох таких різних чоловіків?

Вони опинилися в ситуації, коли вирішення однієї проблеми викличе більші негаразди. Адже чиєсь серце неодмінно залишиться розбитим у цьому шлюбі на трьох.

Уривок:

— Покликати до тебе Артема?

Меланія глипнула на нього, тоді на ліжко, тоді знову на нього. Її погляд здався якимось спантеличеним, переляканим.

— Артема? Навіщо?

— Проведеш шлюбну ніч з тим, з ким справді хотіла б.

— Що? Ні, я… — вона почервоніла, опустила очі і заметушилась. — Це неправильно. Хай там як, а ми з тобою одружені…

— Він одружений, ти одружена. Все чесно.

Меланія розуміла, що Ярема мав на увазі: у неї немає більше підстав відмовляти Артему з близькістю. Не він один тепер у шлюбі. А вона більше не наївна дівчина, якій він начебто просто морочить голову. Вона заміжня жінка, і з дозволу власного чоловіка могла б провести цю ніч з іншим.

Сюр. Який же сюр виходив.

— Не треба, не клич, — повторила тихо, десь глибоко в душі дратуючись від дошкульної думки: схоже, Яремі відомі подробиці їхніх з Артемом інтимних стосунків, чи то пак, їхньої відсутності. — Якщо раптом хтось побачить, що він заходить або виходить з нашого номера, дивно буде.

— Гаразд. Тоді… Мені залишитись?

— А ти справді зібрався йти? 

Меланія підняла на на нього подивований погляд і побачила такий же подив у відповідь.

— Тобто… Я не мала на увазі, що ми повинні провести ніч разом… Просто… Куди ти підеш? І потім, якщо хтось дізнається, що ти тут не ночував… Але якщо ти залишишся, теж незручно вийде. Тут лише одне ліжко… І Артем. Йому буде неприємно…

— Меланко, — Ярема спокійно перервав її хаотичну балаканину. — Заспокойся, все гаразд.

Він підійшов до столика і відкоркував ігристе вино. Налив зовсім трішки у келих і підніс їй.

— Випий і розслабся. Я тебе не з’їм, чіплятися не планую. У нас два варіанти. Або ми спимо на одному ліжку, з різних боків. Або я йду ночувати до Артема. Твій дід забронював номери для гостей, які не поїхали додому. Думаю, нам усім буде спокійніше й простіше, якщо я проведу цю ніч біля Артема, як би дивно це не звучало.

— Гаразд, ти маєш рацію. А завтра що робитимемо? Ну, з поїздкою в Карпати…

— Пропоную вирішити все втрьох на свіжу голову. Ночі залишилося не так багато, нам треба відпочити і виспатися.

Вона кивнула, зробила кілька ковтків і навіть змогла усміхнутись. Але зазирнула у блакить очей навпроти і чомусь знову відчула, що ніяковіє.

— Це трохи незвично. Дивно бути твоєю дружиною.

— І мені дивно. Але не будемо заморочуватися, гаразд? Вважай мене й далі просто другом свого хлопця. Свідоцтво про одруження — це просто папір.

— Ми вінчані.

— А це взагалі просто слова, якими нас благословив бородатий дядько у дивному одязі.

Ярема говорив перебільшено весело, наче дійсно вірив тому, що каже. Але правда була в тім, що у храмі він дав обітницю якщо не перед Богом, в якого не вірив, то перед власним сумлінням, перед людьми, яких поважав, і перед дівчиною, яка йому неочікувано стала… небайдужою.

— Тоді я пішов.

Меланія кивнула і побажала йому солодких снів, але щойно розвернувся до дверей, раптом затримала, дещо пригадавши:

— Зажди, будь ласка…

— Так? — Ярема повернувся і побачив, що її щоки знову запалали.

— Ти міг би мені допомогти з сукнею? Там ґудзики і корсет.

— Звісно.

Він обійшов її і зупинився позаду. Меланія підняла й тримала волосся на потилиці, щоб не заважало, і його погляду відкрилася тендітна, спокуслива шийка. Губи так і тягнулися. А в штанах тісніло.

Ще важчим випробовуванням стала сукня. Ярема важко сковтнув, розстібуючи два крихітні ґудзички під самою шиєю, вище лопаток, а тоді опустив руки і спробував розібратися зі шнурками на корсеті. Він незліченну кількість разів знімав одяг з дівчат, але вперше в житті його пальці при цьому тремтіли й не слухалися.

Може, тому, що вперше довелося роздягати дівчину друга. Може, тому, що вперше дівчину, яка запала в серце самому. Несподівано глибоко запала.

Навіть не підозрював, що для неї це теж вперше. Меланія прислухалася до тихих рухів позаду і не дихала. Не тому, що тиснув корсет. Тому, що занадто хвилював подих на оголеній шиї. Занадто дражливою здавалася близькість Яреми. Занадто приємно було, коли він стояв так близько.

Вона мотнула головою, наче тим могла відігнати відчуття, що схвилювали.

— О, розв’язав, — шепнув він. — Зажди, послаблю шнурки, щоб ти змогла вибратись.

Читайте книгу тут!

Нагадую:

Найсвіжіші новини щодо друкованих книг, опитування, подарунки, спілкування зі мною — у моєму телеграм-каналі.

Моя сторінка у фейсбуці

Моя сторінка в інстаграмі

Моя сторінка в тік-тоці