Бути розумничкою - дурня!

Дорогі читачі, запрошую вас у новинку «Бути розумничкою - дурня!». Це романтична історія кохання з адекватними героями. 

Кріс усе життя була розумничкою: у школі, вдома, на роботі, а потім їй довелося вчинити як слід і поступитися сестрі нареченого. Переїхавши в інше місто, вона все одно не могла в собі побороти синдром відмінниці, поки одного вечора не зустріла його.

Містер шикарна посмішка - молодий, перспективний, геніальний учений у своїй ніші, до того ж мільйонер. Тільки ось для його проекту потрібні не мільйони, а мільярди! Інвестори не поспішають вкладати гроші, бачачи перед собою неодруженого, молодого хлопця, який зависає в клубах. І начхати їм на його розум, на його проєкти. Їм потрібна звична картинка надійного партнера.

До чого призведе договірний шлюб між такими різними людинами, читайте в книжці. Усіх запрошую в гості.

Ті, хто читав книгу «Дев'ять кіл Пекла і ти - моя» вже встигли познайомитися з Кріс. Хто ще не бачив цю книгу - зазирайте. Вона викладена повністю і безкоштовно.

З повагою, Артеліна.

П.С. Більше про мої книжки (і фентезі так само), новинки та новини в телеграм групі письменниці.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Візуал 16 глави (не) хочу твого друга
— Владе?!— здавлено прошепотіла я, стискаючи краї халата на грудях. — Що сталося? Діма ж уже пішов спати... Чого ти повернувся? Він не сказав жодного слова. Замість відповіді Влад зробив один швидкий, владний
Втратити легко, а от повернути ....
Чи справді можна почати все спочатку, якщо цього хотіти чи минуле завжди буде нагадувати про себе? Герой книги впевнений, що все можна виправити поки живий, але героїня, здається, не згодна з цим. А яка ваша думка? —
Її погляд.
Вітаю, любі букнетівці! Запрошую на оновлення "Моя ЗНАЙДА", яке уже у ваших книжечках: Після вибору імен ми більше ні про що не розмовляємо. Лише обмінюємося глибокими, проникливими поглядами, сповненими сенсу.
Ласкаво прошу в новинку!
– Ти видерся на другий поверх о третій ночі... заради рушника? – Я дуже прив'язаний до своїх речей, – посміхається він у напівтемряві моєї кімнати. – Особливо до тих, що торкалися тебе. Замість слухняної нареченої
Коханню всі віки покірні
…Нагодувавши охорону, Лідія Антонівна причепурилася: розправила фартух, підтикнула шпильки під шиньйон, оглянула своє відображення в начищеній до блиску таці й залишилася задоволена. Краще вже не буде, все ж таки вік.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше