Відгук на книгу "Вояж перед весіллям"

Інколи варто робити щось не типове й навіть трохи навіжене, йти за покликом ірраціональних ідей та бажань. Так народжуються цікаві історії та доленосні пригоди. Роман авторства Вікторії Токар «Вояж перед весіллям» саме той випадок. 

Що ми маємо: трохи навіжена героїня – 1 штука, наречений, з безмежною довірою та розумінням, або байдужістю до героїні – 1 штука і ще 5 кавалерів, романи з якими так і не відбулись. А якби відбулись ці романи, якби були ці стосунки, були сказані заповітні слова і була б взаємність і продовження, що тоді? Чи не упустила Єва щось важливе в своєму минулому і чи не варто це перевірити й запевнитись, що той кому сказала «так» дійсно най-най-най? 

Саме ці питання штовхають героїню на шлях авантюри, в результаті якої вона отримує достатньо випробувань. Але як в будь якому героїчному епосі, в якому присутній шлях героя, Єва з кожним кроком не тільки страждає, але й зростає над собою. 

На перший погляд, це веселий та легкий роман про дівчину з не дуже високими моральними принципами, бо як ще назвати ту, хто їде перед весіллям розшукувати своїх ексів? Проте за фасадом гумористичної історії, схожої на сюжет комедійного фільму, читач знайде роман з глибоким сенсом. Це історія жінки, яка вчиться чесності, в першу чергу з самою собою; вчиться прийняттю й довірі до життя й до партнера; дорослішає на наших очах. 

Чи варто прочитати цей роман? Так. Його сильні сторони: легкий та приємний стиль написання, прописані герої, їх мотивація та цінності. До слабких сторін роману, можна віднести, те, що не всі мотиви героїв лежать на поверхні, в деяких випадках доводиться вдовольнитись поясненням, що він такий (наприклад, Стас, який вірить у свою гіпер привабливість, чи ревнива Оля, в якої зриває дах і це зовсім не викликає питань у її нареченого). А ще дивує те, що герої пам’ятають один одного, хоч бачились в останній раз в садочку. Особисто я, не пам’ятаю імен багатьох однокласників, а про садочок взагалі мовчу. Але то може я така, з короткою пам’яттю, а в інших не так? (напишіть, буде цікаво дізнатись).

Прочитати роман і скласти власну думку можна тут.

А взяти участь в марафоні рецензування тут.
 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Вікторія Токар
27.12.2024, 00:18:31

Дякую за відгук! Приємно знати, що за гумором роздивилися одну з ідей, закладених у твір)
Ну, особисто я дуже добре пам'ятаю деяких одногрупників з садочка)))

Інші блоги
Чи варто нам цього чекати?
Ліз і Даміан уже ходять по краю, і ми чудово знаємо, як сильно їх тягне одне до одного. То що, дочекаємося поцілунку в наступному розділі чи ці двоє й далі будуть нас мучити своїми недомовками? — Якщо ось тут змістити
Я залишаюся. І це остаточно! ❤️
Знаєте, іноді навіть неприємні слова можуть привести до несподіваних висновків. Сьогодні один хейтерський коментар змусив мене замислитися. Спочатку було боляче, з'явилося бажання просто все залишити
Флешмоб “гарбуз-сторі” завершено!
Запрошуємо вас до чудових геловінських історій наших неймовірних авторок! (клік на зображення перенесе на колекцію гарбузових історій)
20-й розділ уже на сайті! ❤️
Сьогодні на нас чекає занурення в минуле. Нарешті дізнаємося, чому у 2015 році Осіріс потягнув Науменко до краю мосту і чим насправді закінчилася їхня перша велика сварка. Я чудово розумію, що комусь можуть не
Дякую за бест ❣️
Щиро вам дякую! Дуже радісно було побачити свою книгу в бестселлерах! ♥️ А відбувається в ній, до речі, ось що: Я обійняв його однією рукою — обережно, намагаючись не тиснути. Він напружився на секунду, потім
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше