Уривок:

"Вранці прокидаюся за п’ять хвилин до дзвінка будильника й обережно встаю, намагаючись не розбудити дівчину, що спить поруч. Не одягаючись, йду в душ і вмикаю крижану воду. Я не особливий любитель холодного душа, мій максимум – це контрастний і то за потреби. Але зараз мені треба охолодитися і прочистити мізки.

Крижані струмені води обпікають шкіру, і я відчуваю, як холод проникає в кожну клітину мого тіла. Поступово думки прояснюються, спадає ранкове напруження, і я можу більш-менш зв’язно міркувати.

Я розумію, що Оленка стала для мене чимось більшим, ніж способом скинути сексуальну напругу. Набагато більшим. Та годі, собі то можна зізнатися! Я підсів на неї як на наркотик. І вчорашній день, коли я відчув, що можу її втратити, доказ тому.

Треба трохи пригальмувати коней. Якщо дати собі волю, то я просто зараз вирушу до найкращого ювелірного салону міста і вже ввечері зроблю Олені пропозицію. От тільки чи треба їй це? Льоха багато в чому має рацію, я той ще ловелас і ніколи особливо й не прагнув тримати себе на голодному пайку. Вистачало і вимушених перерв. Але спеціально я себе ніколи не обмежував. Але зараз… мені треба пригальмувати й подумати. Дуже добре подумати про те, що робити далі. І чи треба взагалі щось робити.

– Юр! Ти звільниш душ? Мені на роботу треба! – голос Олени виводить мене із задумливості.

Пригальмувати – чудова ідея! Але не зараз, коли ранковий с....к, що злегка опав від крижаного душу, знову дав про себе знати.

– Тут місця на двох вистачить! Приєднуйся, і воду заощадимо, і час, – заманюю дівчину в душ і, як голодний звір, накидаюся на неї, тільки-но та входить у душову кабінку. Покриваю її обличчя поцілунками та спускаюся нижче. Набагато нижче, ніж дозволяють пристойності.

– Ох, Юро…"

Читати тут: "ОЙ, ЮРО, НЕ ЗАРІКАЙСЯ!" 18+