Морозні знижки на Мію❗

- Алло, - промовляю.

І це Мія, дівчина, котру я позбавив цнотливості. Я здивований, думав, вона ніколи не подзвонить. Вже тиждень пройшов, як я востаннє її бачив. Тоді її настрій був категоричний і вона вперто відмовлялась зі мною зустрічатись. Що змінилось? Напевно потрібні гроші, це єдине пояснення. 

Поки розмовляю з дівчиною, ловлю на собі уважні погляди двох пар очей. Антон ніколи не схвалював мої походи у готель, завжди казав, що не варто зв'язуватись з повіями і краще знайти собі нормальну дівчину, як усі роблять. Через це з Мією говорю сухо і коротко, щоб не сказати нічого зайвого, не хочеться зараз від Антона слухати нотацій. 

Закінчую розмову і різко встаю.

- Пробачте мені, але з'явились невідкладні справи, - відповідаю на німі запитання, що читаються в очах мого товариства.

- Які ще справи? Ти ж так пізно не працюєш, - дивується Антон і підводиться теж. - Хто це був?

- Це особисте, - ухиляюсь від відповіді і задоволено посміхаюсь. - А вам бажаю провести чудово вечір. До зустрічі.

Киваю Риті, котра дивиться так, наче я тільки що її зрадив. Я не здивуюсь, якщо дівчина вже вважає себе моєю нареченою. Але в них з Антоном нічого не вийде. Я не зустрічаюсь з тими, хто мені не подобається. А от з Мією я з нетерпінням чекаю зустрічі. 

Залишаю ресторан, сідаю в автомобіль і в першу чергу пишу дівчині.

“Зустрінемось через годину біля готелю Чорний діамант”.

Бачу, що повідомлення прочитане, але відповіді немає. Надіюсь, що вона приїде, інакше нащо б дзвонила? В паху ниє лише від згадки про її ніжне тіло. Маю надію, що сьогодні я знову її скоштую.

Заводжу мотор і виїжджаю на дорогу. Ближче до готелю починаю відчувати легке хвилювання. А це мені не притаманне, мене важко вивести на емоції. Навіть коли зустрічаюсь з важливими партнерами, почуваюсь сталевим і байдужим. А ось майбутня зустріч з дівчиною змушує серце прискорити ритм. Зачепила мене цнотлива Мія. 

Біля готелю мене вже чекають. Помічаю її самотню фігуру недалеко від входу і поспішаю до неї. Одягнена у білу блузку і чорну спідницю, з сумочкою на плечі, волосся зав'язане у хвіст. Зараз вона виглядає так, наче влаштовується на роботу, занадто офіційно. Поки наближаюсь, моя уява бурхливо грає і я вже бачу, як зриваю з неї цей одяг.

- Давно чекаєш? - перше, що запитую.

- Ні, я тільки що приїхала, - невпевнено мотає головою. 

- Добре, тоді ходімо, - кладу долоню їй на поперек, натискаю, щоб йшла зі мною в сторону дверей.

- Куди? - лякливо впирається. 

Як мені подобається її невпевненість. Розумію, що саме цього давно хотів. Набридли самозакохані жінки, котрі вважають, що найкращі на світі. 

- У готель, - піднімаю брови, не можу стриматись від посмішки. - Якщо ти приїхала, то чому будемо час гаяти? В номері обсудимо всі деталі.

- А якщо ми не домовимось?

- Думаю, усіх все буде влаштовувати. Грошима я тебе не ображу, не бійся. 

Я знову тисну їй на поперек і цього разу вона піддається. Швейцар нам відчиняє двері і ми заходимо у просторе фоє. Відразу веду її до рецепції.

- Номер, будь ласка, бажано найкращий, - говорю адміністраторці і та швидко клацає пальчиками по клавіатурі.

- Покращений люкс підійде? - підносить на мене погляд.

- Так, підійде.

- Номер 401, - подає ключі.

- Дякую.

Веду Мію до ліфта, тисну на четвертий поверх. Вона тиха, як мишка, навіть не рухається, здається дихати перестала. Невже так сильно мене боїться? Тоді чому приїхала? 

- На першому поверсі є ресторан, може ти хочеш повечеряти, - пропоную, поки ми не добрались до пункту призначення.

- Ні, дякую. Я не голодна.

Ліфт відчиняється, Мія вискакує перша, я за нею. Йдемо коридором, зупиняємось біля потрібного номера. Відмикаю двері, пропускаю дівчину вперед. Вона заходить, оглядається і нарешті дивиться на мене. 

- Що далі?

- А далі ми обсудимо усі деталі і займемось сексом. Хіба не для цього ми тут? - посміхаюсь, коли бачу, як дівчина червоніє. - Чогось вип'єш?

- Не відмовлюсь від вина, - нервово зітхає.

Розумію, алкоголь їй потрібен, щоб розслабитись. Мені б самому не помішало, щось поряд з цією дівчиною я занадто напружений. Наливаю їй у бокал вина, собі віскі, але не багато, бо ще маю намір все ж таки отримати, за чим прийшов сюди. 

- В першу чергу давай обговоримо ціну, - повертаюсь до неї, подаю бокал. Вона охоплює його долонями і відразу робить декілька ковтків. - Скільки ти хочеш за проведену ніч?

- А скільки ви готові заплатити? - дивиться великими блакитними очима.

Вона не знає розцінки, але й не хоче продешевити. Розумію. 

Оглядаю її з ніг до голови оцінливим поглядом, кривлю губи у посмішці. 

- Ти молода, це плюс, але недосвідчена, це мінус. Сама знаєш, чоловіки полюбляють активних дівчат у ліжку.

- Цього можна навчитись, - поспішає прокоментувати і знову п'є вино. 

- Не поспорю, і якщо захочеш, все будеш вміти, - роблю ковток віскі і кривлюсь, роблю крок вперед, підходжу до неї майже впритул. Вдихаю її солодкий аромат і балдію. Я готовий викласти за неї кругленьку суму, але їй цього знати не обов'язково. - Для мене великий плюс у тому, що я в тебе був першим і поки що єдиним. Тому даватиму тобі п'ять тисяч за ніч.

- П'ять, - перепитує, від подиву піднявши брови.

- Мало?

- Ні, якраз нормально, - нервово качає головою. 

- Мої умови такі, ти приїжджаєш сюди у будь-який день, коли я до тебе подзвоню. Виконуєш усі мої забаганки. Не хвилюйся я не збоченець, - поспішаю доповнити, побачивши страх в її очах. - Проводиш зі мною ніч, а зранку я даю тобі гроші на таксі. Все сухо і по-діловому. Ніяких почуттів, ніяких зобов'язань. Лише секс.

- А ми обов'язково маємо бути тут до ранку? - невпевнено запитує. - Просто я думала, може, як тоді, провели декілька годин і додому.

- Я не люблю посеред ночі тинятись містом, - хмурюсь і забираю від неї пустий бокал, все ставлю на скляний столик. - І тоді не збирався поспішати, але через ту плутанину весь настрій був зіпсований, - знову повертаюсь до неї і обіймаю за талію, притискаю до себе. - Хоча я радий, що саме так вийшло. Інакше я б не зустрів тебе. Ну що, ти згодна з моїми умовами?

- А хіба в мене є вибір? - якось приречено дивиться на мене. 

Не подобається цей зацькований погляд, наче її хтось змушує.

- Ти можеш просто відмовитись.

- Я не для цього сюди прийшла, - говорить вперто і кладе легенько тендітну долоню мені на груди. 

https://booknet.ua/reader/mya-prodana-nevinnst-b420714?c=4544128&p=1