Тихого вечора вам!чарівна різдвяна мелодія, як сон

Сподіваюся, ви вже прокинулися!????❤️❤️❤️ Різдво - родинне свято, коли збираємося в домі батьків, запалюємо камін, даруємо подарунки найріднішим, смакуємо кутю, колядуємо й просто теревенимо досхочу ні про що... А ввечері, закутавшись пледом, всадимося в крісло-гойдалку навпроти каміна й спостерігатимемо, як палахкотять гілки сосни чи ялини. Однак, як не крути, вже під теплою ковдрою в ліжку таки заліземо в телефон. Ось вам адреса, де точно буде цікаво, гаряче, пристрасно, і все по-справжньому:
https://booknet.ua/marsa-chaunk-u10557405

Підписуємось і обираємо на сьогодні Маркуса, Станіслава, Захара чи Габріеля, а може  новинку-пригоду про середньовіччя - про Анну, Нестора, Фрідріха, Лукаса і... Ну добре, озвучу це загадкове ім'я нарешті. Його звати Кевін-Лукас, але хто ж ВІН??? ???❤️❤️❤️ Новинки на Букнет:"Спадкоємець", "Гра не за правилами". Тихого вечора всім!!!
https://booknet.ua/book/spadkomec-b431791
https://booknet.ua/book/gra-ne-za-pravilami-b429309

 


 

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Болеслав Боні
25.12.2024, 21:54:48

Як казка!

Марса Чаунік
05.01.2025, 14:05:00

Болеслав Боні, Дякую!

Інші блоги
Для тих ,хто потребує конструктивної критики.
Періодично бачу пости про підтримку ,підписки і "добре слово " . Люди потребують "пазітіва " і "хороших емоцій ". Нічого з вищепереліченого запропонувати не можу . Та й не хочу .) Бо схильний більше
Я видалила свою незакінчену книгу "Весна для Віки"
Останнім часом я не могла рухатися далі в написанні цієї історії. Я перечитувала написане й усе чіткіше відчувала: я звернула не туди. Сюжет пішов зовсім іншим шляхом — не тим, який колись жив у моїх фантазіях. Я думала,
Допоможіть! Як всталяти ці картинки?
Привіт усім! При написанні роману дуже хочеться виставити візуалізацію героїв і зацікавити подіями. Так би мовити - заінтригувати. Але чи то я відстала від життя і зокрема сайту, чи що? Я абсолютно розгубилась і не можу
Кусочок з нового розділу
— А тепер подивись на нас, — продовжив я тихіше, але кожне слово різало. — Ми стоїмо один навпроти одного і вдаємо, що все в порядку. Що ми дорослі, зібрані, розумні люди. Коли насправді… — я гірко усміхнувся. —
Дійшло...
— Капец… — приречено видихає Семененко. — Спокійно, Дене. Ми його витягнемо! — втручається Артем. — Реального звинувачення йому не висунуть! Через пару днів все одно відпустять… — Пару днів, Темний!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше