Бранка по неволі — відчайдушне рішення!

Мирного дня, сонечки!

Запрошую до нового розділу роману, "Бранка по неволі".

Уривок.

Ліфтом на потрібний поверх, я піднялася одна. В основному всі спускаються вниз, лиш одна я підіймаюся наверх.

Знову заходжу у приймальню Бурого, і відчуваю, що тремчу мов осика перед грозою. Та найгірше те, що дати раду своєму тремтінню не можу.

На мене великими очима дивиться білявка.

— А ти чого знову тут? Шефа немає...

Я налякано дивлюся на дівчину, і рівними губами перепитую.

— І, що вже сьогодні не буде?

— Ні, буде. — білявка поспіхом зиркає на годинник на руці. — Десь через годину приблизно. Якщо звичайно ти захочеш його чекати.

Я видихаю. Тут мої бажання зайві. Я повинна дочекатися цього вершителя доль, та вмовити його відпустити вітчима.

— То, що ти чекатимеш? — зацікавлено допитується дівчина.

— Чекатиму. — зітхаю.

— Тоді чекай! Але знай, Орест Йосипович сьогодні не в настрої... — дівчина підходить ближче, іще тихіше додає. — Не знаю чого ти від нього хочеш, але я наполегливо раджу, вибрати якийсь інший день для візиту.

— Дякую! — сухо відмахуюся, та здавлено додаю. — Мені дуже терміново...

— Ну дивись, як знаєш! Я тебе попередила. — тихо кидає білявка, і вже за мить додає. — Я не залишуся. Мене Орест Йосипович відпустив. Тож я побіжу. А ти чекай. Раптом удача посміхнеться тобі.

— Дякую!

Тихо видавлюю, і розгублено оглядаюся по приймальні. Відчуваючи, як від шаленого хвилювання, тілом снує слабкість.

— Ти присідай. Не стій. Чекати ще довго.

Радить збираючись білявка. Я оглядаюся на диван, і повільно крокую до нього. Прикипаю поглядом до секретарки Бурого. Вона така вся доглянута, охайна. Одягнена в одяг відомого бренду. Мені хіба, що мріяти про такий можна. Я вже два роки одягаю себе сама. Справи в Павла йдуть не дуже, тому грошей вистачає лише на необхідне та Соню.

— Все, щасливо залишатися! — розвіює мої роздуми білявка.

— І, тобі щасти! — розгублено кидаю дівчині у слід.

За якусь мить залишаюся одна. Нервово зиркаю на годинник на руці. Година це надто довго.

Ану ж Соня прокинеться. А якщо розплачеться, що баба Галя з нею робити буде?

Кожна хвилина тягнеться нескінченно довго, але я вимушена чекати.

Читати тут...

Приємного читання!!!