Дорогі читачі, оновлення вже на сайті! Приємного читання!
ЗИМА В СЕРЦІ





***
 

- Яка файна пані і одна, - посміхнувся Олекса, коли опинився біля мене. – Чи можна розрадити вашій самотності та вкрасти вас, мила леді?

- А що, танці з Надійкою вже не подобаються? – Я й сама не знала, нащо таке ляпнула. Зітхнула, дивуючись, якою гострою на язик можу бути, коли мене щось бісить. А поведінка Олекси чогось вибісила.

- А пані ревнує? – підвів брови Олекса, торкаючись ніби ненароком моєї руки, і мене вже звично наче блискавицею пробило. – До речі, крихітко, я згадав, хто мені наплескав у вуха про твого нібито чоловіка, з яким ви живете душа в душу… і якого ти палко кохаєш років з п’ятнадцяти…

- І хто ж ця курва? – вирвалось у мене, а потім я насупилась і сьорбнула шампанського. От і нащо тобі, Діанко, ця інформація? Що це тобі дасть? Привід когось ненавидіти? Чи не краще зосередитись на коханні? Але зима, яка панувала останній час в моєму серці, ніби жадала цього знання.

- Точно хочеш знати? – якось занадто стурбовано спитав хлопець, а я здивовано на нього поглянула.

Звісно, краще знати. Хоча що тут може бути несподіваного. Гадюка або ж хтось з її кодла. До бабки не ходи! І я розслабилась, обводячи поглядом простір, прикрашений зеленими гілочками ялинки та блискучими кульками і стрічками, що вигравали сріблом та золотом у мерехтінні бурштинового світла. Спіймала гострий та злий погляд Надії, відвернулась, дивлячись, як танцює з шефом Янка, та радіючи за неї – нарешті вона буде щасливою… якщо звісно, знову не вичудить чогось. Подружка в мене вміє паплюжити собі життя… І задивившись на гарну пару, що кружляла під звуки палкої румби, я не одразу зрозуміла, що каже Олекса.

- Що? – повернулась я до нього, ледве не розплескавши свій келих. Вчепилась в нього так, що пальці побіліли, не вірячи в те, що тільки-но почула. – Не може того бути, Олексо! Не може! Я не вірю! Нащо… нащо воно їй? Як вона взагалі… Та ні, це якась помилка! Не вірю…

Це помилка, помилка, помилка, дурна помилка! Помилка… повторювала я про себе, не розуміючи, як взагалі тримаюсь та не впадаю в істерику після почутого.

Тому що Олекса назвав мені ім’я моєї найближчої та улюбленої подружки.

Він сказав – Яна.

Яна сказала йому колись, що я заміжня та ніколи не кину свого коханого чоловіка.