Будинок на щастя — наближається до фіналу!

Вітаю, любі!

Сподіваюся, попри шалений ранок, у вас всіх все добре.

Хочу вам повідомити, що роман, "Будинок на щастя", стрімко наближається до завершення. Залишився ще одним розділ та ЕПІЛОГ. Тож оновлення чекайте ближче вечора, а ЕПІЛОГ, вже завтра. А поки запрошую до шматочка вчорашнього розділу.

Уривок. 

Вже через п’ятдесят хвилин, я веду свою кохану дружину до будинку її батьків. Вона неабияк нервує та хвилюється, але мужньо вдає впевненість.

Батька дівчини застаємо у вітальні. Його зустріч не вельми приємна.

— Невже сама прийшла? — роздратовано цікавиться чоловік.

— Прийшла батьку. І прийшла не одна. — холодно відмахується дівчина. — Хочу подивитися, як ти почуваєшся після сердечного нападу.

— Прекрасно почуваюся, — фиркає Яків Фірташ. — А те, що ти повернулася, це взагалі чудово. Тільки навіщо цього ведмедя з собою привела? Він тут зайвий, зараз Роман приїде.

Дівчина хмикає, і примружившись кидає.

— Пізно, тату, я щойно заміж вийшла. І твій Дорош ведмідь, а це мій коханий чоловік...

— Що ти сказала? — зривається криком Фірташ.

— Ти за кого заміж вийшла? Це ще, що за розвод? — реве Яків, і суне на нас.

— Це вчора у клініці, батьку, був розвод. Але твоя дешева вистава не проканала. І маму відпусти. Вона перед тобою ні в чому не винна. Відпусти її, вона заслуговує на щастя...

— Та, що ти мелеш ненормальна?

— Якове Гнатовичу, прикусіть язик, і добирайте слова, коли розмовляєте з моєю дружиною. — суворо наказую, бо справді наміру церемонитися не маю.

— Та ти ще хто такий? — з відразою зривається Фірташ.

— Богуш Тадей Семенович, — ваш зять.

— Та ти... — знову шипить батько дівчини, зупинившись навпроти нас.

— Не тикайте мені. Я з вами овець не пас, — розлючено наказую я. А тоді пригорнувши Сніжану до себе, холодно заявляю. — Отож, Якове Гнатовичу, слухайте та запам’ятовуйте. Позабирайте усіх своїх собак зі стеження. Бо якщо моя охорона помітить хоч когось з ваших людей, Якове Гнатовичу, то я вам обіцяю, ви про це дуже пошкодуєте. І це не погроза, це попередження. А ще Лілю Романівну відпустіть, якщо Сніжанка просить.

— То ти, що той самий Богуш, в якого холдинг, «Альянс ґрупс».

— Той самий, — холодно відмахуюся та додаю. — А тепер вибачте, ми поспішаємо. Телефонуйте, хай відпускають вашу дружину...

Будинок на щастя...

Приємного читання, та мирного й спокійного продовження дня!❤️