Звісно, цю фразу придумала не я, але вона прекрасно описує сюжет другої частини книги КОХАННЯ НЕДОСТАТНЬО. І вже сьогодні опівночі ви зможете почати знайомство з Остапом, про якого досі ми тільки чули)))

Всі люди бачать нас по-різному.

Однокласники завжди пам'ятатимуть, як ми длубалися в носі на останній парті чи коїли різні дурниці. Одногрупники з універу бачитимуть нас вічними студентами. Колеги по роботі мають інше враження, а для батьків, поки вони живі, ми вічні діти.

То які ж ми насправді?
Чиє бачення є єдиним вірним? Чи наша особистість складається з мільйонів вражень та думок інших людей? Чи може з того, що ми самі думаємо про себе?

Мабуть, всього потроху.
А от, що саме дійсно грає важливу роль, розбиратимемось поступово, тут https://booknet.ua/book/kohannya-nedostatno-b431412

P.S. Весь тираж друкованої книги САМА, ЛЮБА, САМА вже в мене. Тішуся і поступово готую до відправки новим власникам. Дякую за підтримку)