Знижка на шалену історію кохання!!!

Всім вітання!!!

Сьогодні діє знижка на історію кохання, Аріни та Романа.

Книга, "Моя шаленнна", — дуже емоційна. Тут щира ненависть обох героїв, яка з часом переростає у палке кохання. Шалена пристрасть та гарячі протистояння.

Уривок.

— Дайте пройти.

— Не квапся красуне. — Впевнено наказав Вовков. — Маю до тебе розмову.

               — А в мене немає бажання з вами розмовляти.

               — Це я вже зрозумів. Тож слухай та запам’ятовуй. Наші батьки кохають одне одного, май повагу до моєї матері.

— А якщо, ні, то, що?

— Матимеш справу зі мною. — З погрозою заявив.

Чув як дівчина хмикнула, й зухвало заявила.

— Налякав.

Це стало останньою краплею в терпінні Романа. У два кроки здолав відстань між ними, зловивши зведену за руку, яка опиралася, притягнув до себе.

               — Якщо, з очей моєї матері скотяться сльози — це тобі так не минеться. — Нахилився надто близько…

Мирного всім дня! 

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Як я брав участь у флешмобі...
Всім привіт! Вчора я випадково дізнався, що беру участь у флешмобі «Оповідання за картинкою». Взагалі-то, я наразі працюю над зовсім іншим твором і не мав наміру відволікатися на щось іще, але завдяки моєму доброму
Анонс «темрява між нами» та прийняття себе.
Чесно. Це мала бути історія про місто. Про його атмосферу, старі будівлі, легенди — щось красиве й трохи тривожне. А потім у мене в голові з’явилися Тоні й Лука та їхнє спільне минуле, яке породило
12 типів майже нормальних письменників
Письменник – це не “творча особистість”. Це людина з небезпечно викривленим способом сприймати реальність. Є старий побутовий штамп: письменник – це такий підозрілий персонаж, який о другій ночі дивиться в
Чому «незручні» персонажі бісять читачів?
Вітаю, мої солоденькі! Сьогодні я до вас із таким собі... питаннячком. Ці роздуми вже давно кружляли в моїй голові, і ось я нарешті наважилася вилити їх у цей блог. Останнім часом отримую неоднозначні зауваження щодо
Чи є там щось більше...
Є місця, в які не заходиш двічі. Не тому що не можна - а тому що після першого разу вже щось змінюється. У “Шепіт лісу” ліс - не просто фон. Він дивиться. Пам’ятає. І інколи… відповідає. І мені завжди було цікаво:
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше