Як часто ви усвідомлюєте, що всі події навколо нас сприймаються в призмі власного "я"?

Ми знаходимо те, що шукаємо. Майже завжди. Так, є беззаперечні факти, але емоційні люди частенько більше вражені власними сподіваннями та суб'єктивною оцінкою конкретних подій.

Наприклад, невпевнені в собі люди завжди почуватимуться утиснутими, ображеними та недооціненими. Хай навіть це зовсім не так.

Образа душитиме так сильно, що будь які раціональні доводи втратять сенс. Чому?

Тому що ображений чи ображена почули те, чого боялися. Те, що вважали своїм недоліком, за який соромно.

Не просто так мудрі люди наголошують на тому, що єдиним дійсно корисним є вміння керувати своїми емоціями. В часи, коли нам кажуть, що їх потрібно випускати, аби не було вибуху пізніше, ці висновки викликають посмішку.

Я сама часто наголошую на тому, що стримувати реальні емоції занадто довго, є небезпечним і руйнуючим моментом. Однак важливо не просто викидати зайві переживання з голови, а аналізувати їх і знаходити реальні причини. І вихід знаходити правильний.

Розпсихуватися і наговорити близьким чи колегам усіляких дурниць, то дуже просто. Буває. Та чи варто без кінця шукати виправдання власних недоліків?

Чи не краще розібратися в тому, що саме змушує тебе недооцінювати себе, виливати негатив на ні в чому не винних людей? Цей шлях довгий, але деякі люди ніколи на нього не стають.

Роблячи гірше лише самим собі.

Люди змінюються. Але лише тоді, коли мають особисту потребу в цих змінах. Вони навіть не перестають бути емоційними, але намагаються це контролювати.

Сьогодні опівночі Максим знову не впорається з емоціями. І до чого ж це приведе?

КОХАННЯ НЕДОСТАТНЬО