Після того, як дізнався, що Поліна в Ужгороді, Даня геть втратив спокій.

Нова глава "По той бік зради" уже на сайті:

Ліфт, здається, їде цілу вічність, кожна секунда виснажує моє терпіння. Багато років тому я б зробив що завгодно заради такої миті - опинитися віч-на-віч з нею, поговорити, роздивитися кожну її рису зблизька. Але той час минув. Тепер я хочу лише знати, як у неї справи. Як життя з Денисом вплинуло на неї? З того, що я чув, вони разом вже багато років. Для сторонніх їхні стосунки можуть виглядати ідеальними, відшліфованими, як діамант. Але я відчуваю, що це не так..

- Ще мить, і ти будеш тут, - бурмочу я собі під ніс. Ліфт нарешті досягає п'ятого поверху. Скляні двері розсуваються, і ось вона - Поліна Ковальська. Час не зробив нічого, щоб применшити її красу. Її великі очі зустрічаються з моїми, і на якусь мить мені здається, що вона мене впізнає. Її губи розтуляються в нерішучості, наче вона намагається скласти пазл з давно забутих фрагментів.

— Вітаю, Поліно, - кажу я. На диво, мені вдається контролювати голос. Вона завмирає. Я навмисно закриваю простір між нами, ніби даючи їй можливість відступити. Ніжно беру її руку, тепло її шкіри пробуджує в мені щось майже первісне. Підношу її до губ і притискаю ніжний поцілунок до кісточок її пальців. Її очі залишаються прикутими до моїх.

— Даня, - шепоче вона, злегка нахиливши голову. -- Що ти тут робиш?