"ДИКИЙ ТА НАСТАВНИК" - 22 грудня закінчення!

Візуал для тих, хто цікавився якого забарвлення дракониця Арти:

Уривок з сьогодняшнього розділу:

"Арта

Остер наказав замкнути Ітона в підземеллі й кудись відлетів. Швидше за все, він подався до столиці, до Імператора Саттона, отримати дозвіл на наш шлюб.

А я поки що намагаюся налагодити зв’язок зі своєю драконицею, але вона вперто не йде на контакт зі мною. Здається, вона скривджена тим, що я так довго ігнорувала її існування. Поки що вона слухняно обертається на моє прохання, але більше ніякого взаємозв’язку в нас немає. Я уважно розглядаю свого звіра й залишаюся задоволеною. Моя дракониця дуже гарна – темно-синього забарвлення з яскраво вираженим металічним блиском і лаково-чорним гребенем, точнісінько як в Остера. Мимоволі згадую я свого Істинного…

Мені вже мало тільки обертатись і ходити, перевалюючись із боку на бік! Я дуже хочу навчитися літати! Але самостійно я не можу злетіти. Цим величезним лускатим тілом я не керую.

«Послухай, звірюга… – звертаюся до неї, а у відповідь тиша. Може, їй не подобається таке звернення? – Моя друга іпостась, нам треба поговорити!»

Усе ще ніякої реакції.

«Послухай, подруго…» – від такого звернення моя дракониця взагалі плюхнулася на зад, але все одно нічого не відповіла.

«Е… моє миле лускате звірятко…»

Схоже, теж повз…

Як там говорив Ітон… Це не інша особистість, а друге «я» з розширеним функціоналом?

«Так, мені це набридло! Ми злітаємо!» – Ой! Спрацювало! І що тепер?

Треба щось робити, поки ми не впали на землю… Тепер треба якось стабілізувати політ, а ще непогано було б керувати ним.

«Летимо прямо! – Вау, працює! – Обережніше! Там вежа на головному навчальному корпу… Була… Треба було брати правіше!»

Уф, здається, я щось починаю розуміти.

«Зробімо кілька кіл над плацом і постараємося нічого й нікого не зачепити».

Дракониця слухняно намотує кола над плацом, а я насолоджуюся своїм першим польотом, відчуттям вітру та його потоків.

«Йди на посадку, Арто. Поки що в Академії залишилися цілі будівлі!» – раптом командує мені Рік, і я повідомляю свою другу іпостась, що підтримую його пропозицію.

Приземляюсь перед будинком, обертаюся і від захоплення підстрибую на місці та плескаю в долоні. Я впоралася. Тобто, ми впоралися!"