Історію Тадея та Сніжани — оновлено!!!

Вітаю, любі!!!

Роман "Будинок на щастя", оновлено. Одразу два розділи.

Уривок.

... Веду дівчину до санвузла на першому поверсі, показую де, і, що вона може взяти. Вона ж пильно глянувши на мене, передає мені маленький клаптик паперу і просить.

— Поклади десь аби не загубити.

Забираю клаптик, а дівчина ховається за дверима санвузла. Я видихаю та йду готувати нам гарячий чай. Готуючи набираю няньку. Виявляється, мої племінниці вже заснули. Нянька пакунки вже розклала. І теж готується до сну. Охорона на місці, і все спокійно.

Кладу слухавку з полегшенням зітхнувши. Хоч щось приємне. Приготувавши чай, йду теж класти подарунок під подушку.

 Сніжана через п’ятнадцять хвилин покидає санвузол, у моєму темно-синьому банному халаті.

Я одразу обіймаю її, й пригорнувши до себе схвильовано питаю.

— Як ти почуваєшся?

— Просто хочу спати, — зірваним голосом шепоче у відповідь дівчина, міцно притиснувшись до мене.

— Ходімо на кухню. Я приготував для нас чай.

— Тадею, принеси, будь ласка, його сюди. — проситься дівчина, і буквально тремтить в моїх обіймах.

— Тобі холодно?

— Не знаю.

Я відпустивши дівчину з обіймів, допомагаю їй присісти на диван та закутую у плед.

Я швидко приніс чай та шоколадні цукерки. Присідаю поруч, подавши чашку дівчині.

Ми довго розмовляємо. Сніжана ніяк не може пережити, те, що трапилося. Вкотре картає себе за сліпу довіра до найрідніших.

Вона так і заснула в моїх обіймах...

Історія тут...

Подаруночок.

nkoBeeBd — Спокуса для лихого.

Приємного читання!!!