Асмін підійшла до столу Рене й зупинилася на відстані кількох кроків. Її компанія розташувалася позаду, мов тінь, створюючи навколо неї атмосферу напруженості.

— Ну, ну, хіба це не наша маленька зірка, — промовила Асмін, схрестивши руки на грудях. Її голос був м’яким, але в ньому чулися нотки насмішки. — Як там твої тренування? Гадаю, не кожен новачок може так швидко привертати до себе увагу.

Рене повільно підняла голову, зберігаючи спокійний вираз обличчя.

— Не знаю, про що ти, Асмін, — відповіла вона. Її голос був рівним, але пальці все ще міцно стискали ложку.

— Про що я? — повторила Асмін, удавано здивувавшись. — Просто всі тут говорять, що новенька виявилася... надто цікавою.

Рене підвелася зі свого місця, щоб бути на одному рівні з Асмін. Вона відчувала, як до її щік підступає тепло, але не дозволила цьому проявитися назовні.

— Якщо у тебе є щось сказати прямо, кажи, — твердо сказала Рене, дивлячись Асмін у вічі.

Їдальня була настільки тихою, що можна було почути, як хтось випадково перекинув склянку десь у кутку. Асмін нахилила голову, її зухвала усмішка стала ще ширшою.

— Ти смілива, — сказала вона, майже пошепки, але так, щоб усі навколо почули. — Я це ціную. Але ти маєш знати: сміливість не завжди рятує, коли ти граєш не у свою гру.

Зустрічайте нову главу) Приємного читання!))