Вітаннячко. В 12 розділі ми продовжуємо своє знайомство з шибеником Алексом. Як вам персонаж в цілому?

Марко здорово оцінював мій стан, тому ввечері першого дня до мене в кімнату внесли живого, зв'язаного оленя. Та, такого навіть я не очікував.

— Заберіть його звідси. — заревів я. — я можу піти в ліс і пополювати там.

— Не можеш, - стоячи за спинами слуг, промовив Алекс.

— За законами зграї, тебе одразу вб'ють.

— Але, я не їстиму, ТУТ.

— І що тобі заважає? - посміхався чоловік.

— Алексе, Ви з Марко вирішили пограти зі мною.

— Ні, що ти, то була моя ідея, Марко про це не відомо. Правда, я дуже дбайливий? — уже сміючись, промовив він.

— Врахуй, дбайливий, моє терпіння має межу.

Злість кипіла в мені, але підписаний нами договір зв'язував мені руки.

— Гаразд, гаразд, це було очікувано, але я не міг відмовити собі в тому, щоб не подивитися на твоє перекошене обличчя.

— Алексе, ти ходиш по лезу кинджала.

— А, так ось, чому в мене цілий день свербить п'ята. - відверто задирав мене, він.

На мить у мене в голові промайнуло, що цей хлопець міг би бути чудовим другом, якби ми не були ворогами.

— Алексе… — прогарчав я.

— Ой, та гаразд тобі, навіщо пижитися, зараз від напруги в штанці накладеш. Чекаю на тебе через десять хвилин у вітальні. — кинув він, ідучи.

— Навіщо?

Він повернувся, підняв брову і відповів:

— О, боже, і це голова видатного клану вампірів, полювати підемо. Влаштовує?