Моя у подарунок — перша знижка!!!

Вітаю, любі!

Сьогодні діє перша знижка на роман, "Моя у подарунок". 

Це історія Еміра та Влади. Тут відверто, емоційно, палко.

Уривок.

Залишившись в кабінеті у трьох ми більше ніж дві години все обговорюємо. Мізкуємо як вчинити правильно, і головне законно, стосовно моєї колишньої. Адже моєму сину сім. У нас з Софією була домовленість, що я забираю малого кожні вихідні під час навчання. І тиждень через тиждень на канікулах. Але цього літа колишня, цю домовленість порушила. Син був зі мною лише два тижні за все літо. А сьогодні Софія, взагалі не відпустила Гліба до мене. Сьогодні державний вихідний. І малий в дома, ми могли б провести з ним чудово час, але не склалося.

Їхати до Софії додому та скандалити, я не хочу. Тож вирішуватиму все законно. Але найгірше те, що вона занесла мене у чорний список у телефоні малого. Тепер я не можу до нього додзвонитися. Все б нічого, як би не скарги Гліба, що його ображає дядько Андрій. Це новий любас Софії.

Особисто я не проти аби в колишньої було особисте життя, але вона перегнула палку, це вже третій мужик за два роки. Саме стільки ми розлучені.

Вирішивши все з документами, я відпускаю підлеглих. Кожен з них спішить виконувати мої доручення. Вони йдуть, а мене непокоїть зауваження адвоката. Воно мені не дуже подобається, навіть при тім, що я розумію, що так потрібно.

Здригаюся від дзвінка свого телефона. Телефонує Каміла. Я весь напружуюся, й знімаю слухавку.

Донька Максима звітує переді мною. Передає слова та настанови лікаря, а тоді заявляє.

— Еміре Тимуровичу, Влада відмовилася від сніданку, відмовилася їхати на шопінг, і зараз не хоче обідати. І взагалі заявила, що їй потрібен телефон та ноутбук.

Я закочую очима, шумно видихнувши.

Тільки істерик цієї шмаркачки мені не вистачало. Не вдалий час вона обрала для своїх капризів. Я не Валера, терпіти їх не збираюся.

— Де вона? — роздратовано питаю.

— У вашій спальні.

— Замкнена?

— Так.

— От хай там і сидить. Я зараз приїду. А поки не займай її. — сухо наказую, роздратовано кинувши слухавку.

Набираю повні легені повітря, бо від останніх подій, почуваюся спустошеним. Вчора Валевський псував мені півдня нерви, а сьогодні його племінниця з колишньою, вирішили мізки винести. Та мене цим не проймеш. Вже зовсім скоро, вони обидві пошкодують про свої капризи...

ЗНИЖКА ТУТ...

Приємного читання!!!    

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Виктория Зёма
05.12.2024, 09:35:11

❤️❤️❤️

Інші блоги
Як я брав участь у флешмобі...
Всім привіт! Вчора я випадково дізнався, що беру участь у флешмобі «Оповідання за картинкою». Взагалі-то, я наразі працюю над зовсім іншим твором і не мав наміру відволікатися на щось іще, але завдяки моєму доброму
Анонс «темрява між нами» та прийняття себе.
Чесно. Це мала бути історія про місто. Про його атмосферу, старі будівлі, легенди — щось красиве й трохи тривожне. А потім у мене в голові з’явилися Тоні й Лука та їхнє спільне минуле, яке породило
12 типів майже нормальних письменників
Письменник – це не “творча особистість”. Це людина з небезпечно викривленим способом сприймати реальність. Є старий побутовий штамп: письменник – це такий підозрілий персонаж, який о другій ночі дивиться в
Чому «незручні» персонажі бісять читачів?
Вітаю, мої солоденькі! Сьогодні я до вас із таким собі... питаннячком. Ці роздуми вже давно кружляли в моїй голові, і ось я нарешті наважилася вилити їх у цей блог. Останнім часом отримую неоднозначні зауваження щодо
Чи є там щось більше...
Є місця, в які не заходиш двічі. Не тому що не можна - а тому що після першого разу вже щось змінюється. У “Шепіт лісу” ліс - не просто фон. Він дивиться. Пам’ятає. І інколи… відповідає. І мені завжди було цікаво:
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше