На "Умови контракту" — Знижка!!!

Вітаю, сонечки!!!

Запрошую на знижку!

Сьогодні діє знижка на історію кохання, Соломії та Всеволода.

Умови контракту, — це емоційна, відверта книга, з сильними героями, які не звикли поступатися своїм принципам, та стали заручниками пікантної ситуації, й власної необережності. 

Уривок.

— В тебе секунда. Забрав свої граблі, від мене і віддав телефон. Інакше... — Говорила чітко, виразно з холодом, та неприязню у голосі.

Всеволод зловтішно насміхався притиснувши міцніше її до себе, і заради розваги запитав.

— Інакше, що? — Великими очима глянув на неї. — Думаєш страшно?!! — Відпустив, відштовхнувши та вийнявши телефон, кинув його у крісло. — Ти взагалі мовчи та дякую Богу, що погодився на цю провокацію. — Це тобі потрібно, так, що заткни пельку і роби, що сказав.

Соломія набрала повні легені повітря, все — її терпіння закінчилося. Страх змінився люттю. Пам’ятала чітко розмову з батьком. Забрала свій телефон з крісла, й оглянувшись зневажливо поміряла чоловіка, бо тепер вже сумнівалася, що погодиться на цю, як він виразився провокацію.

— Це мені теж не потрібно. — Це моєму батькові потрібно. — Зухвало дивилася в його очі. — А я з ним по різні сторони барикад, мачо. Погодилася, бо все одно заміж потрібно, а за кого байдуже. Хоч чорт з рогами, та ти схоже... — Зміряла його з ніг до голови. — На нього не дотягуєш, більше на примару схожий.

— Ти... — Здолавши відстань між ними до мінімуму, зірвався чоловік.

— Не перебивай. — У пів тону, з удаваним спокоєм наказала. — Не люблю, коли мене перебивають. — Мабуть, саме тому твій батько, вклав цю угоду з моїм, щоб оженити тебе в останнє, а то ти як перекотиполе, від спідниці до спідниці. Ні сім’ї, ні дітей. Вітер в голові. — Перехопила повітря. — Не потрібно на мене так дивитися. — Це слова твого батька.

Знову заклавши руки на грудях, підійшла до вікна. Серце з грудей вискакувало, та показувати — це не збиралася. Була здивована він мовчав, але його пропалюючий погляд, добре відчувала на собі. Обернулася, він з озлобленою гримасою стояв на тому ж місці, зі злобою дивився на неї.

— Якщо тебе щось не влаштовує, можу піти. — Його мовчання додало впевненості, і вона уже спокійніше продовжила. — Я й так потратила стільки свого часу на дарма, а воно того не варте, краще зайнятися чимось кориснішим та приємнішим, ніж псувати нерви з тобою. І спробуй ще раз використати силу, або підняти на мене руку, Геракл недороблений... — Легко воювати з жінкою, у двічі легшою та меншою за тебе. Во істину благородний вчинок.

— Замовкни, і розвішай речі. — Розлючено гаркнув.

Соломія вдоволено посміхнулася, страх відступив, з люттю заглянула в його очі, сухо запитавши.

— В тебе, що рук нема? Твої речі візьми та розвісь, я не прислуга.

Всеволод знову наближався, серце стиснулося. Очі чоловіка наповнилися кров’ю, тепер можна чекати чого завгодно...

ЗНИЖКА ТУТ...

Приємного читання!!!

Бережіть себе!!