Uma Raposa. Босорка. Нитки.

Відгук в рамках маратону "Безстроковий марафон". Оповідання "Босорка. Нитки". Автор Uma Raposa.
В відгуку будуть: смакота, крильця, "ех,  ви".
Отже, оповідання - не маленьке, не мініатюра, повний розмір, почала, як звикла, без анотації, бо для відгуку. Враження буде іншим, свіжішим. Про босорку писали різні автори, вийшов роман-печворк, тобто складений з різних оповідань, як ковдра з клаптиків. Та це не означає, що окремі клаптики не можуть мати своє окреме життя і свою особисту цінність. Навпаки, можуть і мають. Не знаю, чи вийде в мене це довести, але спробую.
Починається оповідання з того, що Віра біжить. Так, думаю, пані авторко, ми таке читали, нас так вчили: в перших рядках треба зацікавити читачів дією. Рухом. Куди біжить і навіщо - то потім. Як подавав приклад один шановний пан, почати можна з фрази "Аделаїда чи як її там в завеликому скафандрі біжить по Альфа-Центавра", і нічого, що завеликий скафандр так натре скрізь, що завтра не зможеш і повзти, не те, що бігти. Ладно, думаю, нічого, зараз перебігає, сяде, візьме нитки і почне плести светра своєму білявому Сванте чи чорнявому Мігелю. Ми таке знаємо. Але ні, виявляється, головна героїня бігає з першого рядка, як призова гонча, не заради нас зацікавити, а тому що життя в неї таке, і вона сама... Все, далі не буду розповідати, але відмічу: автор почала з динамічної сцени не просто так, і динаміка ще буде, але зовсім інакша. Більш людяніша в фіналі, я б сказала. 
Тобто, перший плюс оповідання: цікавий, динамічний початок - і розвиток подій за ним не менш цікавий. Не буду спойлерити, але якщо ви не читали відоме "Кафе на краю світу" - можна почати з "Ниток". Це такий собі стислий путівник для дівчаток і жінок. Хлопчикам і чоловікам теж буде корисно на предмет почитати, як треба любити по-справжньому, жаліти по-справжньому і "чого хочуть жінки". Коротко і по суті. В тому сенсі коротко, що не повість, як "Кафе". Але досить гарно наставляє на шлях істини.
І - що також свідчить про майстерність - моральність без нудних моралей. Просто життя, просто розсипалися яблука, просто Віра повинна зрозуміти, що в неї найголовніше. Як і всі ми. Другий плюс.
Там ще багато плюсів, наприклад, оті милі і такі звичні всім нам голубці (обожнюю голубці!), і крильця феї, і бантики, і кружляння в таночку, і багато-багато чого. Життя. Все це автор описує мовою м'якою та ніжною, і читала - я сама була там, і тому мені стало трохи не по собі, коли почалася магія. Порве, думаю. Все порве і все скінчиться. Ні, і з цього вийшли з гідністю, красиво і логічно. 
Особливо хочеться відмітити стиль автора, мову твору. Звичайна наче, проста, а то там, то ще десь якесь прислів'ячко, приказка - та не заюзані. Старовинні, але як новітні. Прочитати варто хоча б заради мови, діалогів... а там вам неодмінно стане цікаво.  І все мене під час читання не відпускала думка: воно мені знайоме, цей стиль, цей ненав'язливий гумор, ці діалоги як з життя. А тоді пішла в твори: це ж авторка мого улюбленого "Персика"! Там і собачка гарнюній. 
Тож що я хочу сказати наприкінці? Читала з задоволенням. Помилок граматичних не побачила, кілька одруківочок зовсім незначних, двічі "віра" написано з малої, але у мене точно більше. Приємно вразило розв'язання проблеми (оповідання ж не про прогулянку берегом моря, а про те, хто і як заганяв Віру). Втішалася з влучних порівнянь (червоне око світлофора, наприклад) і прислів'їв. Зраділа, що це не просто автор, а автор "Персика". Якби вона видала збірку оповідань - купила б точно. З портретом Кербі на обкладинці :)
Підсумок: якщо ви хочете побачити зразок твору, в якому життя простих людей переплетено з магією, в якому персонажі - не коучі, не оті вчителі особистісного зростання, а оповідання вчить ненав'язливо багатьом важливим речам, та як вам цікаво вкраплення наших чудових скарбів народної мудрості в опис сучаної дійсності - читайте  "Босорка. Нитки". І якщо вам просто хочеться почитати щось приємне ввечері, напружене спочатку і заспокійливе в фіналі.
Зараз пішла і прочитала анотацію. Я сама б таку написала. В точку.
ШІ не хотів візуалізувати по запиту і писав: змініть, а потім змилувався, капризун такий.

Дякую автору за оповідання!
Як завжди, прошу пробачення, якщо є одруківочки.
П. С. Ви скажете, де "ех, ви"? А прочитайте оповідання - воно у вас само вирветься. Ех  ви, жінки, що ж  ви себе так... Будьте всі при здоров'ї і любіть один одного. Всім гарного вечора і тихої ночі.