Відкрилися двері, і в аудиторію зайшла викладачка, велика жінка з суворим виразом обличчя та в окулярах, що відразу наганяли повагу.

— Спокійно, всі, — почала вона голосом, який зразу привернув увагу. — Вітаю на першому зборі Академії Срібного Ока. Сьогодні ви тут, щоб знати, що чекає на вас у найближчі роки. І пам'ятайте: тут ви навчитесь не лише тому, що написано в книжках, але й тому, що дає життя.

Рене сиділа в тихо, очікуючи, що буде далі.

— Я , Елізабет Свонн, ваша кураторка на цей рік. Тут ми не тільки виконуємо всі тонкощі трансформацій, але й налаштовуємо вас на важливу справу — адаптацію до нашої академії.

Вона зробила паузу, оглядаючи студентів, як ніби перевіряючи, хто з них справжній. Її зупинка була на кількох з них, серед яких була і Рене. Викладачка виглядала суворою, і її погляд не обіцяв нічого доброго для тих, хто намагається її підвести.

— В Академії Срібного Ока немає місць слабкості, — продовжила вона, злегка піднявши брови. — Але це також і місце, де ви знайдете свої найкращі якості. Я впевнена, що кожен з вас має потенціал, але вам потрібно працювати для того, щоб проявити себе.

Так почався навчальний рік Рене в ньому  буде багато цікавого інтригуючого,  а також  таємного.