Коли приходжу додому, Слави ще немає. Я йду до ванної, про яку казала Аліса. Якщо Це відбулось тут… Якщо так, то…

Зазираю до смітника. Цією вбиральнею в основному користуються гості, тож ніякого сміття тут немає. Але є ті кляті труси… Порвані. Лежать самотньо в пакеті. Сльози знову навертаються на очі. Я осідаю на підлогу, не в силах щось зробити. Відчуваю себе зрадженою… Ось чому його так бісила Аліса, просто він хотів її і не хотів, щоб я це помітила… Чудовисько. Він такий самий, як вони, заради сексу готовий навіть згвалтувати дівчину… Мою найкращу подругу…

Не знаю, скільки я так сиджу. Але через якийсь час, ковтаючи сльози, я все ж знаходжу в собі сили підвестись. Швидко йду до своєї спальні і збираю сумку, яку тільки нещодавно розклала… Я так хотіла вірити в наше "довго і щасливо", так сподівалася… Але казка закінчилась, а реальність така, яку я і так знаю… Чоловіки — чудовиська… Я ніколи його не пробачу…

На очі трапляється комплект білизни, який я ще не одягала. Зранку планувала його дістати… Хапаю ножиці і ріжу його на клаптики. Мій телефон розривається від дзвінків. Я знаю — це він. Але я не можу взяти слухавку…

Читайте книгу ""Пʼянкий гріх" тут

Читайте книгу ""Пʼянкий гріх" тут

Дякую за підтримку =)