Вітаю!

Продовження роману Зрада вже тут! Зустрічайте 19 частину, де йдеться про замовляння.

— Я в захваті від вашого чаю, бабо Маня! — зізналася Ірина.

— Це мій фірмовий рецепт! Ще з часів голодування. У ту пору чайна заварка була на вагу золота. Ось люди й вигадували, хто на що гаразд. А я ось звикла і без нього вже не можу. Покупна заварка й поруч не стоїть!

— Це точно! — підтвердила дівчина, відсьорбуючи запашний напій.

— Ти пий, пий... Малина, вона для жіночого здоров'я корисна! Так і Матвій каже.

— Хто? — мало не вдавилася Ірка.

— Дід Матвій. Чи забула вже?

— Не забула. Просто дивно, що він у вас ще й генекологом підробляє! — пожартувала вона.

— Даремно смієшся, дівко. Матвій знається на травах. До нього й досі багато хто за лікуванням звертається.  

— Ага. Особливо з жіночими проблемами, — засміялася Ірина. — Бачила я, а як же!..

— А ти не смійся, коли не знаєш, — дорікнула їй стара. — Матвій навіть безпліддя лікує! Вже он скільком допоміг завагітніти.

— Цікаво, чим саме допомагав?! — знову розсміялася дівчина.

— Та ось, до речі, про Матвія я й хотіла з тобою поговорити, Ірко. 

— А в чому справа? Знову горілка і закуска «для потойбічних сил» знадобилася?

— Ти не глузуй, а слухай! Адже з Андрюхою допоміг дід упоратися? Інтерес мужик не втратив. Виходить, що Матвій свою справу зробив. Так чи ні?

— Ну, так, — погодилася Ірина.

— Ото ж бо! А тепер треба просити його заговорити твого Андрюху!

— Що зробити?

— Замовляння накласти, що захищає від смерті!

— А що, хіба таке можливо?

— Якщо добре попросити, то можливо! Я знаю, що він робив таке раніше. 

— Залишається сподіватися, що дід не забув, як це робиться. 

— З пам'яттю в нього все гаразд, не сумнівайся, склерозом ще не страждає!

Зрада читати книгу онлайн на Букнет