Вітаю!
Шановні колеги, я до вас за порадою.
Зіткнулася з тим, що люди, стомлені сьогоденням, не хочуть читати про серйозні речі. Я їх чудово розумію. Але водночас у голові моїй засів сюжет саме на наболілу тему. Думки, так чи інакше, повертаються до нього. Вже з досвіду знаю, що це бажання не відпустить, доки ідея не виллється в текст.
Так само я усвідомлюю, що витрачу час на написання історії, яка залишиться незатребуваною на теперішній час.
Не знаю, що з цим робити? Чи то побороти письменницьку спрагу, чи то дати їй волю і заховати книжку в стіл до кращих часів?
Як у такому разі чините ви?
16 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПисати треба те, що пишеться. І читачі на цю книгу знайдуться. Впевнена, не лише у вас змінився настрій і вподобання. Тож пишіть і публікуйте. Я роблю саме так.
Єва Ромік, Авжеж!
Я б написала. Хоча б для себе, а читачі знайдуться. Отже пишіть. Це Ваша історія і за Вас її ніхто не розкаже
Олесь Король, Супер! Дякую! Це саме те, що я хотіла почути, щоб впевнитися у своєму рiшеннi!
У мене працює навпаки) раніше, коли було погано, хотілося дивитися та читати щось комедійне та легке, зараз же, коли маю поганий настрій із-за якоїсь проблеми, читаю книгу звʼязану з цієї проблемою) відчуваю легку терапію, наче я не одна така, наче мене зрозуміли та підтримали) і після, стає легше)
Тож прислуховуватись в першу чергу до своїх бажання та пишіть те, що хочеться саме Вам❤️
Тетяна Олiйник, ❤️
Я б написала. Найкращі книги написані емоціями. Відкладене на потім зазвичай відкладене назавжди. Потім Ви не відчуватимете того, що зараз. А що читати читачам хай вирішують читачі. Я теж пишу не найлегші речі, але їх чудово читають, хоча жанри одні з найменш популчрних на цій платформі. Але саме тому для мене цінний кожен мій читач ❤️
Тетяна Олiйник, ❤️
Однозначно, пані Тетяно, треба писати! Якщо книга буде без попиту зараз чи тут, це не означає, що Ви її не опублікуєте потім чи в іншому місці. Серйозні книги мають бути, не дивлячись на миттєвий попит! Ще з півроку тому більшість не хотіла читати про нашу війну. А зараз - почали! Я дуже рада за таких письменників, як Олександр Зоря-Заря та інших, хто пише попри те, що тема не зовсім популярна. Ми з донькою теж зараз працюємо над цією тематикою. Колись серйозні книги побачать світ!
Тетяна Олiйник, 100 відсотків!
Катарсис ще ніхто не відміняв!
Татьяна Псевдоним Шпаковская, Це точно! Письменництво — моя терапія!
Вітаю! Обов'язково знайдуться читачі, яких захоплять Ваші твори. Пишіть, усе велике починається з малого (в даному випадку я кажу про число читачів). Багато хто пише про серйозне. Якщо Вам легше писати в такому стилі, значить це вірний шлях. Ви не витрачаєте час марно. Особисто для мене, навіть якщо декілька людей мене читатимуть - мені буде приємно, бо я знатиму, що я принесла їм користь або задоволення. Бажаю Вам натхнення)
Емілія Зінченко, Щиро дякую за пораду! Хочеться, щоб труд не пропав марно.
Пишіть про серйозні речі! Пишіть так як бачите та відчуваєте. А поціновувачі знайдуться. Хай їх буде не багато. Можливо з часом саме ваш твір запам'ятає історія. Бо однодневні романи забудуться дуже швидко. Та ще й емоційне вигорання заробите. Бо писати не те що хочеться, не те що відчуваєш це дорога в нікуди.
ЛІдія Тугай, Це правда. Я вже спробувала. Важко пишеться, коли ти цим не гориш. Дякую вам за пораду!
Все одно пишу. Проте навчилася такі важкі твори складати в стіл. Можливо, є сенс запропонувати його видавництву потім
Анні Кос, Тiльки на це i надія!
Якщо невелика кліькість прочитань та відгуків не впиватиме на бажання займатися творчістю - пишіть. Це така терапія словом для вас.
Джуні Салем, Ви правильно зауважили, для мене це дійсно терапія!
Не дивлячись ні на що пишіть) Чи то будуть читачі, чи то ні... Ви маєте продовжувати справу!:) Якщо Вам до вподоби писати про серйозні речі, то робіть це та не обмежуйте себе. Звичайно, можете легесенько собі перемкнутися на щось інше, заховати свої уміння та почуття в стіл, однак чи стане від цього краще? У першу чергу Ви маєте робити те, що ближче до душі. Тому розкривайте свої крила та мерщій у небо! Навіть якщо будуть негаразди, зате це Ваш шлях, і Ви обов'язково досягнете того, що бажаєте. І читачі прийдуть. Може, трохи пізніше, але прийдуть:)
Віка Лукашук, Краще не стане, це точно. Але як ви красиво це описали! Дякую за пораду!
Я пишу. Завжди пишу те, чого бажає моя душа. Щось співпадає з інтересами читачів і добре заходить, інше читають одиниці. Але якщо я хочу про це писати, я пишу. Бо я завжди пишу впершу чергу для себе. Я це люблю.
Анна Потій, Дякую! Як я вас розумію!
Я просто пишу те, що хочу. Ну, не наберу я 100 тисяч прочитань, то й що? Хтось все одно прочитає. Хоча якщо ваша мета вийти саме на комерційний статус, тоді, звісно, забудьте.
Ірина Скрипник, Ото ж бо i воно! Дякую!
Пишіть) Як ви вже й самі підмітили — все одно не відпустить. Якщо подумати, то серйозні тексти за будь-яких умов важче сприймають, бо левова доля людей читає художню літературу, аби відпочити. Можете просто притримати готовий текст до інших часів, або ж розділити історію з меншим колом читачів, але вже зараз. Я б, швидше за все, обрала друге, бо маю певну нетерплячку в цьому плані. Але з точки зору популяризації власної творчості та просування, правильніший, мабуть, перший...
Вікторія Токар, Нетерплячка мені теж знайома)) Дякую за пораду! Ви дуже точно все пояснили.
Приблизно погоджуюся з Іриною. Можна визначити пріоритети спочатку, а потім вже - діяти згідно з ними. Та й, взагалі-то, написати твір можна в будь-який момент. А опублікувати вже - коли вважатимете за потрібне.
Сергій Бобрицький, Час не резиновий, нажаль. Але ви маєте рацію. Дякую!
Пишіть, як ваша душа просить, бо вона найближча до вас і найцінніша як не крути...
Анні Ксандр, Дякую за пораду!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати