Пробило мене на душевність посеред ночі)
Я ніколи не спілкувалась з Вами відверто, тому виправлятиму це) Якщо Вам подобається рубрика "Відвертості", можемо запровадити її як традицію. Наприклад, кожного вівторка, я писатиму блог зі своїми "відвертостями", а Ви у коментарях розповідатимете щось про себе. Як Вам така ідея?
Сподіваюсь камінням мене не закидаєте))
Ну а поки Ви думаєте над цим або можливо навіть смієтесь, я почну...)
Два роки тому, я знайшла в собі сили написати свою першу книгу. Як я до того дійшла, спитаєте Ви? Відповідь проста як п'ять копійок)) Кожну ніч я читала романи їх було занадто багато, тому всі вони здавались мені якимись схожими й однаковими. Я зловила себе на думці, що в моїй голові з'явився сюжет хорошого роману. Звісно, я одразу сіла його писати, але тут мене чекав капкан у який я сама себе загнала.
Виявилось одного сюжету було мало, адже без продуманих арок героїв мій сюжет закінчиться вже на третій главі. Але я не зупинялась. Декілька днів витратила на створення головних та другорядних героїв, трохи змінила сюжет, бо з тією кількістю інформації що в мене була, я могла собі це дозволити. А далі...Кожну ніч, я вкладала свою двохрічну донечку спати, а сама сідала біля вікна з чашкою міцної кави та продовжувала писати. Закінчувала біля чотирьох ранку, робила ранкову каву для чоловіка, проводила його на роботу, й тільки тоді сама лягала спати.
Було важко. Вже через декілька місяців щоденної писанини, мені хотілось плюнути на все й жити далі, як жила до цього. А з їншого боку, я розуміла що зробила досить великий крок й нарешті змогла віднайти справу якою подобається займатись. Я була в декреті. Геть в іншій країні. Морально було важко. Чоловік зіграв велику роль, коли я була за крок до того аби кинути цю справу. Зупинив мене, підтримав, й головне сказав правильні слова які пробудили в мені бажання творити. Але знаєте, згодом я зрозуміла, що бути людиною яку потрібно постійно підштовхувати до чогось - дно.
Зараз, я з гордістю можу сказати, що є сама для себе мотиватором. Але звісно найбільшими мотиваторами є для мене мої читачі які дійсно полюбили мої книги та світи які я в них описую. Я дякувала й дякуватиму кожному та кожній, хто читає мої книги. Моя підтримка -Ви! Якщо Ви будете зі мною, мій дух ніколи не впаде)
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ почала писати свою книгу коли пішла від чоловіка на зйомну квартиру. Мені було сумно і важко. Тож я вирішила створити ідеального чоловіка, а з цим і свій не на що не схожий світ. Після праці я сідала і писала. На роботі я продумувала кожну дію персонажу. В мене не було чіткого плану створення книги і в мене була купа часу. Тож я писала і писала. Чомусь найкраще мені писалось в метро та тролейбусі по дорозі на та з роботи. Бо ж вдома купа справ,а на роботі звісно робота. На створення роману таким чином пішло 4 роки.
Сніжана Якимчик, Дякую і вам успіхів і творчого натхнення)))
Я вже думала, що моя улюблена Сніжана як письменниця, зникла. Але ж ні.Єєєєє. Бажаю натхнення на написання нових історій. Чекаю нових сюжетів.
Хуторянка Вітрук, Я дуже рада що мої тексти знаходять відгук у вашому серці. Дякую, що читаєте) Миру та злагоди Вам та Вашій родині,
Вітаю! Вітаю! Хочу і про себе трошки розповісти.
Я захопилася письменництвом з 12 років. Одного разу, читаючи книгу зі шкільної програми, я задумалася: а якби події розвивалися інакше? Що, якби фінал був більш захопливим? Саме тоді мені спало на думку написати власну книгу. Перший мій твір був написаний по-дитячому та "сухо", бо я вирішила зовсім не писати ні про які проблеми, зате книга була об'ємною. А от другий твір вийшов хорошим та цікавим, коротке оповідання про пригоди хлочпика та домовика - "Дивачок", який, до речі, є у мене на сторінці. Звідтоді письменництво стало одним з моїх хобі. Я пообіцяла собі щороку створювати щонайменше один твір — і досі дотримуюся цього слова.
Дякую Вам за цей блог. Натхнення Вам)
Емілія Зінченко, Щиро вдячна, що зазирнули до мене) Ви молодець! Стабільність у такій сфері — розкіш) Я от не можу таким похизуватися)) Стільки разів давала собі слово повернутися до щоденних оновлень, але постійно щось заважає, то життєві обставини, то лінь)
Якщо ви пропонуєте ділитися своїми оькровеннями, то ось моє.
Писати я почала 11 років тому. У той час був дуже популярним серіал «Щоденники вампіра» та різноманітні надприродні історії. Я перечитувала взагалі все, що було про вампірів, відьом та магію в сучасності. Дивилася серіали, надихалася цим усім. З дитинства любила казки, особливо ті, де є відьми. Тож у 18 років вирішила написати свою першу книгу.
Це була наївна, дещо дитяча історія, головною героїнею якої була я сама, а мої подруги — головними другорядними персонажами. Головні антагоністи, яких треба було усунути, були нашими ворогами та колишніми партнерами, а любовні інтереси — нашими улюбленими акторами. Можна сказати, що це був оригінальний фанфік про нас самих. Це було весело, навіть смішно. Я писала величезні тексти на одному подиху. Так з'явилося 15 великих глав, кожна з яких мала від 9 до 11 тисяч слів. Все це я писала просто в документах, роздруковувала на принтері, і воно ходило по руках, розважаючи нас.
Raina Crow, У Німеччині взагалі не сподобалося. Польща більш менш нормально( багато українців, тому почуваєш себе як вдома) Але це далеко не те місце у якому хочеш жити за власним бажанням.
Натхнення Вам, невичерпної енергії та музи для нових книг. Вдячних читачів. Дякую за відвертість
Юля, Ваша підтримка надихає мене творити далі. Дякую, що ви є частиною моєї читацької аудиторії.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати