Рецензія написана у рамках безстрокового марафону Тетяни Гищак

Загальний опис та плюси твору:

Країна Анґевіс — твір у жанрі підліткового фентезі, який поєднує реалії сучасного життя з українською міфологією. На мою думку, це один із найбільших плюсів книги. Віка Лукашук створила справжню атмосферу сучасної казки. З відомих прикладів можна згадати Гаррі Поттера Джоан Роулінг або серію Персі Джексон і Олімпійці Ріка Ріордана. У певних моментах книга навіть нагадала мені аніме Макото Сінкая Ловці забутих голосів та Дитя Монстра Мамору Хосоди.

Для такого типу фентезі характерний магічний світ, де магія і пригоди тісно пов’язані з дорослішанням героїв. Знайоме поступово змінюється, відкриваючи складні істини минулого, які потрібно прийняти, щоб рухатись далі.

Головною героїнею книги є Катя — дівчина, яку ще у притулку назвали "Мрійницею". Катя пройшла через складні випробування, втратила батьків і стала прикованою до інвалідного візка. Її внутрішня сила та життєва стійкість створюють непересічний образ — вона не концентрує увагу на своїх труднощах, залишаючись усміхненою і сильною для оточення. Саме цей аспект робить персонажа живим та переконливим, а її смуток і потреба у підтримці додають їй глибини.

Магія входить у життя Каті, коли її забирає з притулку дідусь Петро, і в новому домі, розташованому в селі Смоківка, дівчина потрапляє до країни Анґевіс — країни мрій. Тут вона зустрічає безліч магічних істот, як-от віл, домовиків і русалок, які стають її новими друзями також і у буденному житті. Проте окрім друзів, Катя здобуває і ворогів.

Інтерес викликає те, як авторка поєднує українські міфологічні елементи (їх певне переосмислення) з повсякденністю школярки. Вороги та друзі Каті знають справжню природу один одного, але надають перевагу співіснуванню. І навіть нечасті сутички більше схожі на бійки за школою, за винятком того, що замість звичайних учнів в них беруть участь мавки та нічниці, використовуючи характерні їм здібності. Прикладом може послугувати персонаж з прекрасним ім'ям Олексій, яке, на додачу, він успадкував по батькові. Суть в тому, що знаючи ким є Катя, він не вдається до фізичного насилля, натомість його втручання в життя дівчини обмежується побутовими методами, що не переходячи межі закону, все ж відчутно ускладнюють її становище.  

За винятком головної героїні та кількох ключових персонажів, інші персонажі прописані на середньому рівні — однак це не мінус, адже для підліткової аудиторії такої глибини цілком достатньо. Персонажі залишаються логічними й вмотивованими у своїх діях.

Також з приємного — поетичні вставки, вірші та пісні, написані для конкретних ситуацій або персонажів, які додають їй атмосфери й були приємними для прослуховування в аудіоформаті. А ще ілюстрації героїв та подій — можлива ця особливість сподобається не всім, проте особисто мені вона ніяк не заважала. 

Критика:

Найбільш помітною проблемою книги є деяка недосвідченість у стилі написання (тут, як я зрозумів вплинув юний вік Вікторії). Описів подекуди не вистачає — їхня простота обмежує сприйняття сюжетних поворотів і драматичних моментів, через що емоційні зміни героїв можуть видаватися менш виразними.

Ця стислість впливає й на діалоги, особливо у ситуаціях, де взаємодіють кілька персонажів. Багатолюдні сцени іноді створюють плутанину, адже репліки не завжди чітко прив'язані до конкретних осіб, що ускладнює розуміння ситуації.

 - А це хто? - спитав Сашко

 - Він врятував мене, тому йде з нами!

 - Що? А чому ми повинні йому довіряти? 

 - Пробачте, панство, але я теж хочу на Землю. Тож…

 - І справді, хто ти взагалі? - спитала Ульяна. 

 - Я… Дворовик.

 - Точно? 

 - Аякже!

Один з прикладів.

Іноді нові імена персонажів, що розкриваються поступово, можуть викликати хибне враження про появу нових героїв, коли насправді йдеться про одну й ту ж особу.

Я навіть записував важливі терміни на окремому аркуші, і до початку розділу "Літо, літо" у мене закінчилося місце для нотаток. Це свідчить про багатий та насичений світ, який, однак, варто було б трохи впорядкувати.

Висновок:

Загалом історія справила на мене позитивне враження, але сам текст наразі має дещо чернетковий вигляд. Він нагадує чіткий ескіз майбутньої картини, якій ще потрібно надати завершеності і яскравих кольорів. Авторка має великий потенціал, і, продовжуючи працювати над своїм стилем, сподіваюсь допише цю чудову підліткову історію. Головне це цінність створеного Вікою для неї самої — бажання не полишати твір, а працювати над ним і надалі.  

Бажаю успіху!)