Свято у Богдана і Марійки!

Вітаю, любі читачі і читачки!

Ви знаєте, який сьогодні день? День виноградарів та виноробів України! А це означає, що своє “професійне” свято відзначають герої моєї книги “Його тиха мрія”.

От уявіть, зараз Богдан і Марійка спустилися у свій винний льох, взяли з дубової діжки трохи торішнього Мерло, а з металевого контейнера — молоде Шардоне, нарізали сирів на дерев'яній таці і влаштувалися у своїй вітальні з келихами. Вона закуталась у плед, поклала голову на його плече, й так вони тихо говорять, сміються, чаркуються, доки повз шибки прилітають останні осінні листочки.

Хочете з ними? Є лише один спосіб — почитати сьогодні цю книгу ;)))

Анотація:

Він поїхав лікувати двічі розбите серце в край гір і виноробства, де отримав спадок. Менш за все сподівався, що одружиться тут з дівчиною, яка незлюбила його з першого погляду.

Як найстарша дочка в сім'ї божевільного фанатика, вона звикла мріяти тихо, поводитись тихо, ховаючи свій запальний характер. Але чи зможе так само тихо знести те, що її видають за незнайомця?

Уривок:

— Що це в лісі здохло, що ти прийшла на виноградник? — Богдан змінив тему і коротко всміхнувся.

— Не в лісі, а на винограднику. Але, на щастя, бачу, що всі живі й здорові, ніхто не здох. Просто тебе довго не було, і я подумала…

Він розсміявся. Іноді… Та ні, завжди Марійка була гострою на язик, але траплялося, що перевершувала саму себе.

Досі вона оминала виноградник. Воліла займатися справами в домі, поратися в саду чи біля троянд на задньому подвір’ї. Але коли Богдан довго пропадав серед виноградних лоз, і самій ставало цікаво, що там діється. Тому нарешті наважилась і прийшла.

— А скуштувати можна? — спитала, стаючи поруч.

— Спробуй.

Богдан лукаво блиснув очима. З усмішкою дивився, як Марійка нахилялася до великого напівстиглого грона і розглядала його. Вона обирала найстиглішу на вигляд ягоду і, нарешті знайшовши таку, обережно зірвала пальчиками так, щоб не пошкодити решту грона. Підносила до губ ту виноградину так млосно довго, що в Богдана й самого встиг прокинутись апетит. Не до винограду. До її губ, звісно.

— Кислий, — вона скривилась, але пережувала і ковтнула виноградину.

— Бо ще зелений.

— Який же зелений, якщо синій?

— Ну… технічно червоний.

Вони подивилися одне на одного і засміялись одночасно. Відрізані старими виноградними лозами від решти світу, в тіні здоровенного листя обоє відчували, як легко разом сміятися. Взагалі все легко було останнім часом.

Богданові було легко, бо не самому доводилося сидіти в чотирьох стінах, бо хтось слухав його роздуми вголос щодо виноробства, бо мав кому готувати свої улюблені страви і мав кого обіймати перед сном. Раніше, постійно перебуваючи серед людей, щодня перетинаючись мало не з десятками знайомих облич, він і не усвідомлював, наскільки не створений для самітного життя. Потім, коли довелося провести в цьому домі кілька тижнів наодинці, вже думав, що поганою була ідея покинути Львів. Але тепер, з Марійкою, знову передумав. Її було достатньо. Навіть без довгих розмов, вже самою присутністю поруч вона вдихала життя в це місце і в нього самого.

Їй було легко, бо батько був далеко і навіть не потикав до них носа, у їхні справи не ліз. За весь час лише раз зазирнув у гості, й то на кілька хвилин — коли викопував картоплю на злощасній ділянці. Ще було легко тому, що могла багато говорити з Дариною по телефону — сестра телефонувала, щойно знаходила вільну хвилину. А ще легко, бо Богдан ні в чому не тиснув. От зовсім ні в чому. За роботу вона бралася сама, а коли не бралася — не змушував. Молитися щовечора не мусила (хоча цю звичку вона зберегла, просто тепер молитви були простішими і щирішими — опускалася навколішки перед образом в одній з кімнат і дякувала Богові за прожитий день). До близькості Богдан теж не схиляв, обмежувався обіймами і поцілунками.

Взаглі поцілунків було багато. От навіть зараз. Марійка досміялась і облизала губи, які зберегли смак кислого виноградного соку.

— Я тебе зараз поцілую, — попередив Богдан, не зводячи погляду з її губ.

— У мене губи кислі.

— Для мене твої губи завжди солодкі.

Читайте “Його тиху мрію” тут!

А також запрошую до новинки “Серце Лева” тут!

***

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.