Сьогодні ця історія з гарною знижкою!)

Я тебе (не) згадаю

- Ти одружишся з Вікою? - Дивлюся на чоловіка, який ще нещодавно був моїм нареченим і не впізнаю.
- Так, - безжальна відповідь, ніби ножем проходить по моєму серцю.
- Але ти її ненавидиш, - хочу напоумити його, все ще сподіваюся на те, що все можна виправити.
- Ненавиджу я тебе, а Віку я люблю, - роздратовано гарчить мені в обличчя.
- Ти просто не пам'ятаєш, у нас...
Не встигаю домовити, чоловік різко смикає мене за руку до себе, в його погляді стільки люті, що мені стає страшно.
- Повторюю востаннє - звали з мого шляху, інакше пошкодуєш!
Сльози котяться моїми щоками. Адже нещодавно він здував з мене порошинки, а зараз ненавидить. Мій наречений потрапив у аварію, яка стала для нас кошмарним сном. Адже після неї він розплющив очі й не впізнав мене.