Новий розділ "Академії Фейлім" приніс з собою питання: а чи можна контролювати почуття, заборонити собі кохати тільки, щоб врятувати кохану від серйозних проблем?

— Я ж вам подобаюся, Мортенне? — я вже випила достатньо, щоб поставити таке відверте запитання. Звичайно, я знала на нього відповідь, але мені хотілося трохи погратися з Мортенном, подивитися на його реакцію.

— Як людина подобаєтесь. А як жінка — не маєте права, — його відповідь була дещо ухильною.

— Це ще чому? — я дивилася на нього, грайливо схиливши голову на бік.

— Тому що ви — моя студентка, — на його губах застигла ледь помітна усмішка, якою він так часто мене обдаровував.

— Але ж хіба такі речі можна контролювати, можна собі наказати?

— Можна. Коли не хочеш все життя провести у в'язниці, то й не таке можна. І вам рекомендую також не забувати про це. Адже вам не лише в'язниця загрожує у разі порушення, а й речі страшніші, якщо дізнаються, що ви вища ельфійка.

Але ж Мортенн не сказав прямо, що я йому не подобаюсь як жінка. Він лише сказав, що я не повинна йому подобатися. Сказати, що я помітила чи ні?

Я взяла в нього з рук пляшку вина, зробила великий ковток і, повернувши, хитро примружилася і все ж таки вирішила грати до кінця:

— І все-таки ви не сказали, що я вам не подобаюсь як жінка. Фраза «не маєте права» — це точно не «ні».

Мортенн розсміявся, але здавати оборону все одно не планував.

Мортенн дуже сильно намагається тримати дистанцію, намагається за них обох, бо, здається, Ейла не дуже прагне її тримати. Але чи вдасться йому? Чи може він все ж таки хоча б зізнається, що вона йому подобається? Відповідь у кінці розділу. ;)