Як нова глава стала ще новішою. І таке буває.

Любий читачу! Ем, стоп... Походу пора зав’язувати з серіалами, бо вже геть з глузду з’їхала... Ок, почнемо спочатку. 

Алілуя! Це по-моєму також не з тої опери, але в принципі підходить, тому продовжу)) Нарешті це трапилося. Напевно сталося якесь чудо і так зійшлися зірки, що я таки подолала  главу 2 і вже її опублікувала. Та весь фокус виявився не в тому, щоб дописати ту вже існуючу другу главу, а все переграти по-новому і написати взагалі щось інакше. Від «старої» другої глави лишилася тільки “ріжки та ніжки” , а саме назва. Чогось мені здалося, що назва  «Монстр під маскою янгола» чудово пасує і до «нової».  Можу, вмію, практикую. Тож тепер я маю майже закінчену главу 3 і планую  її прикінчити в найкоротші терміни. Але то не точно)) Та я обіцяю собі докласти до того усіх своїх зусиль. 

Тепер ближче до справи. Оце так затравочка вийшла)) Але не про те. 

 Починаючи осмислювати і розвивати “Межі свободи” і маючи той початковий задум (двох  психологічно і фізично травмованих жінок, одна з яких постраждала ще дитиною, а інша вже у зрілому віці) я розуміла - багато речей, що мають траплятися по сюжету буде морально важко описувати. Я до біса емпатична людина і таки це стало геть неочікуваним НАСКІЛЬКИ то виявилося важкою справою. Той самий випадок, коли хочеться так багато сказати, що аж бракує слів. Назріває в голові питання: “І нащо я на те все підписалася!? Не мала баба клопоту - купила порося”. Але... Стільки прокручуючи сюжет в голові вважаю, що ця історія має повноцінне право на життя і я повинна її втілити. Це перший такий досвід і можливо вийде трохи “срала-мазала-ліпила” та все ж воно того варте. Варте спроби.  Ну я сьогодні таки “кладезь примудрості”. Сама в шоці. 

Закінчити цей невтримний потік крилатих фраз, хотілось би тим, що не потрапило в главу 2. Це цитата (О Боже!) королю жахів Стівана Кінга. Як же неочікувано! (сарказм))) Так, я вирішила, що короля буде в моїй книзі набагато більше, ніж мене. Тому цитату “Чудовиська і примари існують насправді. Вони живуть всередині нас. І іноді вони перемагають.” я смілово виділила і натисла кнопку delite. Вибачайте, мій любий Стівене Кінгу! Так і тут, в блозі, завершувальним словом на сьогодні буде моя цитата із другої глави  “Монстр під маскою янгола”:  

“З першої хвилини у цьому будинку, я почувалася ніби мишка у липкій пастці, яка готова відгризти собі хоч хвіст, хоч лапку аби тільки вижити і вибратися звідти. Хто ж знав, що це відчуття не було оманливим...”  

Всім дякую за увагу. Всіх цьомаю і обіймаю. 

Ваша Ів Енцані.