Хелловін. Поспілкуємось?

Я сьогодні в образі Харлі Квін: сині й рожеві тіні на повіках, декілька прошарків аквагріму на обличчі, два високих хвоста на голові. Волосся щедро закрашене спрей-фарбами.

Культурна програма теж видалася вдалою: погуляла центром Одеси, подивилась на безліч яскравих хеловінських образів, посиділа в кафе=)

Як завершу запис, стану обирати "страшний-престрашний" фільм на ніч.

Буду жахатись в оточенні трьох хеловінський гномів: кровопивці, привида, й зомбі з крилами летючої миші. Й в обіймах чоловіка, який, до речі, нейтрально ставиться до Хелловіну, та все ж підтримує дружину, яка любить задати атмосферу=)

От пройшлась центром міста, і думаю: як було б класно, якби ще більше людей сприймали Хелловін як забавне свято, як привід приміряти на себе яскравий образ, і єдиний день в році адекватно себе почувати з моторошним гримом на обличчі.

Саме такий сенс я бачу в цьому святі. В сміливості приміряти на себе любий серцю образ. Не боятися чиїхось незадоволених поглядів. Дозволити собі бути тим, ким хочеш бути в цей день.

Та і сама атмосфера свята завжди навіювала на мене відчуття всеосяжного захвату.

Ці милі гарбузики біля входу в кафе, розстелене на прилавках магазинів павутиння, миролюбні привиди, обіймаючі паперовими ручками вітрини закладів.

Якщо Ви дочитали аж до цього місця, то буду рада якщо Ви поділитеся, що для Вас означає це свято? Чи надихає воно Вас? Які образи встигли приміряти на себе? Які б хотіли?=)

Я мрію приміряти на себе образ Монахині=) Та "Харлі Квін" був бюджетніший=)