Мій світ на сторінках. Ви не самотні!

Бути єдиним автором у родині, де твої книги читають лише кілька близьких людей, це як вирушити у подорож наодинці, коли тобі хотілося б бачити поруч когось, хто йде тим самим шляхом. Письменництво - справа самотня, але не тому, що автору бракує спілкування. А тому, що для інших його слова іноді здаються такими ж далекими, як зорі на небі.

У родині, де всі дивляться на твої захоплення, як на дивний експеримент, а твої персонажі - як на щось вигадане, важко відчувати підтримку. Рідні, хоч і з теплотою, але не завжди можуть зрозуміти ту пристрасть, що палає в серці автора.

Я це добре розумію, але все не так погано, як може здатися на перший погляд. Підтримка родичів та близьких друзів майже завжди була поруч. Але для мене ця письменницька подорож майже ніколи не була самотньою - гадаю, зараз дехто мене зрозуміє :) Мої персонажі - ось хто надихав та підтримував мене. Не знаю, як у вас, але, починаючи писати, я створювала новий світ, за який брала відповідальність. Усі персонажі, місця подій, зв’язок між ними та ще багато чого - усе це мене надихало продовжувати писати та не втрачати віру у цю справу.

Я рада, що зараз можу поділитися цим з однодумцями. Можливо, я не знайду відгуку у блозі чи коментарях, але знаю, що знайду його у ваших письменницьких серцях ;-)

 

 

 

 

 

Буду вдячна, якщо ви прочитаєте декілька глав моєї дебютної книги: "Перекладачка між світами: замкові війни"

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Мене мої рідні не читають, і я дуже тому рада :-)
Для мене письмеництво це настільки особисте, що я не хочу ділити це ні з ким

Ді Кіара
29.10.2024, 17:16:16

Анастасія Костюк-Рой, Розумію вас)
Іноді творчість настільки особиста, що хочеться зберегти її для себе. Можливість писати лише для себе та інших однодумців, це справжня свобода. В мене також є декілька рукописів, якими я не хочу ділитися ні з ким ;-)

Ваші думки підтримую, але читати розділи не буду. Виключно для себе вважаю за краще обирати щось реалістичне та більш-менш пов'язане з сьогоденням. Маю досить усталені смаки щодо сучасної літератури, і за модними тенденціями вже давно не женусь. Фентезі, фанфіки, жахи, містика, детективи, хтиве СЛР з еротикою мені взагалі не цікаві. Але є безліч інших авторів та читачів, хто обов'язково зазирне до вашої творчості, тож не сумуйте.

Ді Кіара
29.10.2024, 17:12:08

Сергій Ляховський, У кожного різні смаки, я також останнім часом нарешті почала читати щось окрім фентезі)
Рада, що знайшла однодумця в вашій особі :)

avatar
Віка Лукашук
29.10.2024, 14:26:08

Коли я починала писати (а намагалася я почати ой як багато разів, пробуючи себе з дитинства і в реальних історіях із заплутаним сюжетом, і в фентезі, і в якихось підліткових оповідках...), то спочатку розраховувала на підтримку таки рідних.
Те саме відчуття, коли маленькою несеш до батьків якийсь малюночок, над яким працював цілих 5 хвилин(!), і бачиш те саме обличчя, штибу: «Ой, як гарно! Але я нічого не зрозуміла з цих от каракуль»)))
Одного разу (зараз мене занесе, але сьогодні прям так кортить побазікати, тож вибачайте))) ) я писала по українській мові міні твір на дитячу тематику. Типу маленької казочки. (І досі пам'ятаю її зміст) І от коли принесла своїй мамі на перевірку, то одразу почула: «Ти це точно сама написала?». Тобто в той момент Ви б бачили її здивування!)
От відтоді я й женуся за тим самим: «Невже ти так можеш?».
Хоча от приходячи на Букнет ледве не молилася, аби мене ніхто з рідних і знайомих не знайшов. Не знаю... вважала своє писання безглуздим, і занадто дитячим, чи що?

Показати 2 відповіді
Ді Кіара
29.10.2024, 17:05:51

Віка Лукашук, Я так рада читати такі коментарі, які наповнені справжніми емоціями та життєвими ситуаціями (особливо мені сподобались ліричні відступи) ;-)
Ситуація з "малюночком" й в мене не раз була, дуже прикро коли тебе не розуміють. Але це дуже добре що ви змогли знайти своїх поціновувачів тут, які дійсно оцінять ваш талант, а не лише для "галочки" скажуть, яка ж ти розумниця.
Дуже Вам дякую за підтримку, я дійсно рада, що нарешті знайшла людей які зрозуміють та підтримають)

avatar
Ірина Скрипник
28.10.2024, 21:55:18

Та щось ніяк не дійду до вашої книги, поки тільки дивлюсь в її бік

Ді Кіара
29.10.2024, 11:02:08

Ірина Скрипник, Ви можете почати читати її як буде час та натхнення. Вона все одно нікуди не дінеться ;-)

Інші блоги
Мої думки
Цього року в моєму житті було забагато випробувань на стійкість. Разом з тим пишучи нові книжки отримала 118 читачів. Серед них багато авторів, що особливо радує. Авторам важче догодити,бо вони знають як зацікавити читачів.
Замок на горі, або кава з мʼятою
Оновлення для тих, хто не спить в цюпізню годинуЗамок на горі. Двоє в Срібному Тумані Їй снився сон. “Вона сидить на неймовірно красивій набережній, так ніби це місце її дуже знайоме, і вона нікуди не спішить. Дивиться
Славка і її ночівля в лісі
це не зовсім те, що я описала в главі, але неочікувано арт такий гарний вийшов, що залишила ну краса ж?) До речі, цікавий факт: перевертень не дає нікому носити свій одяг, бо для зграї це має сакральне значення. Той чи та,
Анонс 15 розділу
Еротика як боротьба за контроль В ідеальному коханні все безпечно. Але в еротичному фентезі безпека — це нудно. Хімія між Алексіс та Дарієм будується на постійній спробі відібрати контроль одне в одного. Справжня
Мій Гугл в шоці
Якби Ви зараз заглянули в історію мого браузера, то, мабуть, викликали б поліцію. Серйозно. Там не котики і не рецепти пирогів. Я на повному серйозі обираю штурмові гвинтівки, вивчаю калібри, шукаю способи, якими мої герої-найманці
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше